— Я майже не знаю латини. Містер Ґрей був прихильником пишних фраз і висловів латиною, тож я намагався запам’ятати ті, якими він послуговувався найчастіше.

— Розумію. Отже, ви не знаєте, що це означає?

Тіллі подивився на роздруковану записку. Похитав головою.

— «Memento» означає «пам’ятати», чи не так?

— Ви колись чули вислів «memento mori»? Це відоміша версія того, що написано тут.

Тіллі знову похитав головою.

— Можу припустити, що там написано «пам’ятай про щось»?

— Як гадаєте, чому латинське слово «людина» взяте в лапки?

— Я не знаю, що це означає. Я не знаю латини.

— Тут написано приблизно таке: «Пам’ятай, людино, що ти порох і повернешся до пороху». Записку, вочевидь, набрали на комп’ютері в текстовому редакторі. Упізнаєте якісь прикметні риси?

Тіллі похитав головою.

— Це може бути будь-який із сотні стандартних ком­п’ютерів компанії. Сподіваюся, ви не натякаєте, наче це я погрожував містерові Ґрею смертю.

— А як це потрапило в його дипломат? — поцікавився Фейн, ігноруючи коментар.

— Мабуть, хтось туди поклав.

— У кого був до нього доступ?

— Здається, ви далі звинувачуєте мене? Я ненавидів його. Але не настільки, щоб ризикувати головою. Він був виродком, але це була курка, яка несе золоті яйця. Не було жодного сенсу позбуватися його.

— Саме так, — задумливо пробурмотів Фейн.

Його погляд зачепився за блокнот, що лежав у дипломаті, й він узявся гортати сторінки, а Френк Тіллі сидів, стурбовано розглядаючи його. Фейн знайшов список ініціалів із заголовком «негайне звільнення» та датою.

— Перелік людей, котрих він збирався звільнити? — зауважив Фейн.

— Я казав вам, що він збирався привселюдно покарати керівників і назвав мені кілька імен.