Росс, насупившись, кинув на неї здивований погляд, але стюардеса вже відвернулася й пішла вперед проходом.

Гектор Росс вийшов з туалетної кабінки й зупинився перед капітаном Евансом і Джеффом Райдером. Подивився на годинник.

— Я вирахував час смерті: тринадцята година п’ятна­дцять хвилин, капітане.

Еванс схвильовано заметушився.

— А причина?

Росс прикусив губу.

— Мені б хотілося винести тіло, аби мати змогу пов­ністю його оглянути. — Він ще трохи повагався. — Перш ніж я це зроблю, мені б хотілося, аби мій колега, доктор Фейн, теж подивився. Доктор Фейн — психолог-криміналіст, і я неабияк поважаю його думку.

Еванс подивився на доктора уважно, намагаючись знайти в його словах якийсь прихований зміст.

— Як нам може допомогти психолог-криміналіст, якщо це не?..

— Мені однаково дуже б цього хотілося, капітане. Чи не міг би він хоча б подивитися? — Россів голос зробився наполегливішим.

Уже за кілька хвилин Джеррі Фейн вийшов з дверей того ж туалету й серйозно подивився на свого супутника.

— Ди-ви-на, — зауважив він. Це слово пролунало навмисно повільно.

— Ну? — нетерпляче перепитав капітан Еванс. — Що це означає?

Фейн красномовно здвигнув плечима в тісному проході.

— Це означає, що нічого доброго немає, капітане. — В його словах чувся сарказм. — Гадаю, нам слід дістати тіло, аби мій колега міг з’ясувати причину смерті, а тоді ми визначимо, яким чином цей чоловік помер.

Еванс фиркнув, намагаючись опанувати роздратування.

— Голова нашої компанії чекає на мене на радіозв’язку, докторе. Мені б хотілося розповісти йому щось позитивніше. Гадаю, ви мене зрозумієте: так вийшло, що він знайомий з містером Ґреєм. Вони відвідують один гольф-клуб чи щось таке.

Фейн не втрачав іронії:

— Був знайомий. У минулому часі. Гаразд, можете сказати вашому голові: схоже на те, що його партнера по гольфу вбили.