Старший стюард Джефф Райдер помітив стурбований вираз обличчя стюардеси Саллі Біч, щойно вона ввійшла до кухні першого класу «боїнга-747» компанії «Global Airways», який виконував рейс GA 162. Він навіть здивувався на мить, адже ніколи раніше не бачив дівчину такою збентеженою.
— Що сталося, Сал? — бадьоро озвався він, намагаючись повернути на її обличчя звичну пустотливу усмішку. — Невже серед пасажирів першого класу завівся вовк, який тебе вкусив?
Вона похитала головою з тим самим замисленим виразом.
— По-моєму, хтось із пасажирів зачинився в туалеті.
Усмішка Джеффа Райдера розтяглась аж до вух, і він уже збирався відповісти якоюсь непристойністю.
— Ні, — урвала його Саллі, наче намагалася зупинити навіть думки про це. — Я серйозно. Гадаю, щось могло статися. Його не було деякий час, і його супутник попросив мене перевірити. Я постукала в двері, але ніхто не відповів.
Райдер стримав зітхання. Замкнений у туалеті пасажир — незвична подія, але не унікальна. Якось йому довелося витягати з туалету техасця, котрий важив понад центнер. І про цей випадок краще не згадувати.
— Хто цей безталанний?
— У списках він записаний як Генрі Кінлох Ґрей.
Райдер гучно застогнав:
— Якщо в цьому літаку заклинило двері в туалеті, там неодмінно мусив опинитися Кінлох Ґрей. Ти знаєш, хто це? Голова «Кінлох Ґрей і Броуді», великої міжнародної медіакомпанії. У нього репутація людини, котра живцем ковтає директорів, а вже таких, як ми з тобою, планктон у цьому неосяжному морі життя… — Чоловік театрально закотив очі до неба. — О Господи! Я краще сам цим займуся.
Райдер рушив до туалетів першого класу, Саллі пішла за ним назирці. Навколо нікого не було, і старший стюард одразу помітив на одних дверях позначку «зайнято». Він підійшов до них і тихенько погукав:
— Містере Кінлох Ґрей? У вас усе гаразд, сер?
Він почекав, а тоді шанобливо постукав у двері. Так само жодної відповіді.
Райдер глипнув на Саллі.
— Ми знаємо, скільки приблизно часу він уже там?
— Його супутник сказав, що він пішов до туалету десь пів години тому.
Райдер вигнув брову і знову повернувся до дверей. Його голос злетів на октаву вище.
— Сер, містере Кінлох Ґрей, сер, ми припускаємо, що у вас там якісь проблеми. Я збираюся зламати замок. Якщо можете, будь ласка, відійдіть від дверей.
Чоловік відхилився, замахнувся ногою і щосили гупнув по замку на дверях. Слабкий замок кабінки злетів з гвинтів, і двері трохи відчинилися.