— Е-е-е, усе добре, дякую.

— Чудово.

Запала мовчанка. Я відчував, що мав би щось сказати, тому запитав:

— Що ви малюєте?

— Людей, — осміхнувся він. Його зуби завжди видавалися трохи жовтуватими, адже його обличчя було незвично білим. — Хочеш подивитися?

Насправді я не хотів, але це було б неввічливо, тому сказав:

— Авжеж.

Я поклав велосипед на землю, підійшов і сів на лавку біля нього. Геллоран обернув ескізник, щоб я міг бачити, що він малював. Я навіть трохи роззявив рота від подиву.

— Ого. Дуже гарно.

Я не вигадував (хоч усе одно сказав би, що це гарно, навіть якби так не було). Як він і казав, то були замальовки людей у парку. Літньої пари на сусідній лавці, чоловіка із собакою і двох дівчат, які сиділи на траві. Замальовки видавалися простими, але було в них щось надзвичайне. Навіть дитиною я помітив талант містера Геллорана. Є щось особливе в картинах, намальованих талановитими людьми. Будь-хто може змалювати якийсь об’єкт чи людину й надати йому вигляду оригіналу, але треба чогось більшого, щоб цю картину і зображених на ній людей оживити.

— Дякую. Хочеш побачити інші?

Я кивнув. Містер Геллоран перегорнув кілька сторінок. Я побачив старого чоловіка в дощовику із цигаркою (я майже відчував запах сизих завитків намальованого диму). Гурт жінок, що пліткували на одній із брукованих вуличок біля костелу. І сам костел, котрий сподобався мені менше, ніж замальовки людей та…

— Але я не хочу тебе занудити, — сказав містер Геллоран, раптово відсуваючи від мене ескізник до того, як я встиг роздивитися наступну картину. Я помітив тільки клаптик довгого темного волосся й одне каре око.

— Мені зовсім не нудно, — заперечив я. — Вони мені справді подобаються. Ви будете в нас учителем малювання?

— Ні. Я викладатиму англійську. А малювання… це просто хобі.

— Ага. — Зрештою, я не надто цікавився малюванням. Іноді я карлюкав своїх улюблених мультяшних персонажів, але мої малюнки були доволі посередні. Проте я вмів писати. Англійська була моїм улюбленим предметом.

— Чим ви малюєте? — запитав я.

— Ось цим. — Геллоран простяг мені пачку чогось, схожого на крейду. — Це пастелі.

— Схожі на крейду.

— Ну, це майже те саме.