— Напевно, вона тобою дуже пишається.

Черрі потягнулася до вікна й підняла фото, на якому Даніель був на велосипеді в Піренеях. Хтось — очевидно, Лаура — підписав його в куточку, поруч із датою. Поставивши рамку на місце, вона визирнула у вікно й побачила посеред галявини синюватий прямокутник розміром десь три на два метри. Схоже було на скло.

— Що це?

Даніель став позад неї.

— Вікно. Для басейну.

Черрі обернулася з широко розплющеними від здивування очима.

— У вас там басейн? Під землею?

— Ага. Починається під садом і тягнеться аж під будинок. І це ще не все, перед будинком винний погріб та кімната, де за переглядом фільмів любить зависати тато. А ще нижче невеликий гараж. Хочеш скупатися?

Черрі пильно вдивлялася у вікно, намагаючись уявити, на що це схоже.

— На жаль, не взяла із собою купальника.

— Не важливо. — Даніель став цілувати її ззаду в шию, однак Черрі зніяковіло почала вириватися.

— Твоя мама внизу, — прошипіла вона.

— Так, — погодився він, продовжуючи цілувати її.

Черрі відштовхнула його.

— Я хочу справити гарне враження. Не змушуй мене виглядати роздратованою.

— Сьогодні ти просто прекрасна. Може, ми швиденько?

— Категорично ні.

Задзвенів дзвіночок. Даніель важко зітхнув.

— У мами інші плани.

— Скажи мені, що це не виклик.