— Що ти тут робиш? — тільки й змогла промовити вона.

— Знаю, що я не та, на кого ти чекала, — сказала Черрі, кладучи свій рюкзак на стіл так, наче жила тут.

Лаура спостерігала за нею, її серце шалено билося, і вона намагалася зрозуміли, що Черрі тут робила, і побачила, що дівчина була розслаблена, діловита, наче постійно ходила до когось уночі.

— Де Даніель?

Черрі не відповіла, лише якось дивно глянула на Лауру, і вона несподівано відчула страх.

— Що ти з ним зробила?

Черрі похитала головою, розважена надмірно розвиненою уявою Лаури.

— Нічого! Але нам і справді варто обговорити це ставлення. — Вона підняла руки вгору й відчула, що її це починає розважати. — Я сказала це щиро, просто ти надто підозрілива. І ти мені вже остогидла. Якби ти дала мені хоч найменший шанс, то відкрила б для себе, що я не така вже й погана.

Черрі подумала, що Лаура виглядає стривоженою, навіть наляканою, і на якусь мить відчула спалах задоволення, а потім опанувала себе. Вона була тут, щоб спробувати розставити всі крапки над «і». Лаура цього не заслуговувала, але правда була в тому, що її життя стало б значно простішим, якби їй не довелося продовжувати цю вендету. Вона вже зробила достатньо, щоб довести свою точку зору, і якщо Лаура відступиться, Черрі була готова забути про те, що підготувала далі. Спочатку переслідування Лаури приносило їй задоволення, але час усеохопний, і згодом це стало більше схоже на спроби приборкати коня. Заради Бога, скільки ще готова витримати ця жінка?

Від такої щедрості та відчуття власної справедливості всередині в Черрі розлилося тепло. Прочекавши цілий день, вона дійшла висновку, що між цегляних стін та пасивності їй було нудно. До того ж її дратувало те, що на якийсь час вона втратила контроль над ситуацією. Даніель того дня працював у вечірню зміну, тому це дало їм можливість разом поснідати. Атмосфера була вимушено приязна, і жоден із них не згадував про вчорашній вечір, навіть попри те, що Черрі збиралася з’ясувати, що ж підірвало цілковиту довіру й змусило його бути з нею нещирим. Підсвідомо вона знала: якби запитала прямо, Даніель удав би, що не зрозумів, про що вона. Черрі відкинула припущення, що, може, він знайшов щось, що могло кинути на неї тінь підозри, — вона була обережна, тож не існувало нічого, окрім надій, сподівань та планів у її голові. Хай там як, а Черрі була відкритою та щирою. Вона могла кохати його, підтримувати в кар’єрі, доглядати за будинком та дітьми. Ні, що їй було потрібно зробити, так це перевірити його телефон. Це було найбільш імовірне джерело, оскільки все було добре, поки вона не повернулася з вином. Напевно, він говорив із кимось чи спілкувався в інтернеті, поки її не було. Сподіваючись, що зможе влізти в його телефон, коли він буде в душі, Черрі з досадою виявила, що він узяв його із собою до ванної кімнати, щоб слухати музику. Після цього він не залишав його більш ніж на хвилину, ну, може, дві, і перед тим, як піти, поцілував її на прощання й вийшов із квартири, забравши джерело інформації із собою.

Вона плюхнулася на лимонний диван, загнана в глухий кут, і зрозуміла, що мусить просто чекати, доки він повернеться, а потім підлаштувати все так, щоб він вийшов кудись без телефону й вона могла все перевірити так, щоб її не впіймали. Вона лаяла себе за те, що не подумала про це відразу й тепер змарнує весь день. Щоб якось налаштувати його на повернення, вона відіслала йому повідомлення. Це було щось непристойне, безтурботне, дражливе й давало йому зрозуміти, що вона вже забула про його підозріливість, і їй до смерті кортіло відтрахати його. Вона сподівалася, що щось із цього відволіче його і/або поверне додому якомога раніше, тож вона матиме змогу попорпатися в його телефоні.

Увесь день Черрі байдикувала, чекала, думала, планувала, як дістати його телефон, і вправлялася в тому, що робитиме з результатом. Існувала висока ймовірність того, що це Лаура дзвонила йому, і вона уявила їхню розмову, коли Даніель ходив туди-сюди кімнатою, намагаючись залишатися спокійним.

«Даніелю, у мене навіть немає слів… Ми ж обоє знаємо те, що вона намагалася віддалити тебе від мене. Тобі не здається, що вона трохи, не знаю, як це сказати… одержима?» Черрі також знову повторила б свою болісну реакцію на її звинувачення, таку сильну, що й сама почала б вірити у власні заперечення. Це був гарний знак. Між цим вона розважала себе переглядом весільних сайтів, починала планувати, де відбудеться весілля, що вона вдягне. Однак це було не так весело, як мало б, тому що Черрі не могла повністю розслабитися, поки ситуація з Даніелем не заспокоїться.

Коли він повернувся додому, Черрі підійшла до вхідних дверей, щоб привітати його, турботливо взяти сумку й розім’яти плечі.

— Це чудово, — схвально сказав він, нахиляючи шию, але довго на місці не залишився й попрямував на кухню чогось випити. — Я пообіцяв сьогодні поїхати до мами, якщо для неї це буде не запізно, — промовив він, наповнюючи склянку водою.

Це був один із тих сценаріїв, котрі вона передбачала.

— Уже пів на одинадцяту, — сказала Черрі, прикидаючись, що здивована, але без гіркоти, обережна, щоб не відштовхнути його.

Це вперше, відколи повернувся, Даніель глянув їй у вічі, і вона безтурботно дивилася на нього.

— Знаю. Вона, мабуть, уже заснула. Я залишив їй повідомлення, щоб вона передзвонила, якщо ще не спить. — Він коротко поцілував Черрі. — Я лише прийму душ, — і пішов до ванної кімнати, але цього разу залишив телефон на столі.

Це було те, що треба, але вона зачекала, доки не почувся шум води, і вже хотіла взяти телефон, аж раптом він почав дзвонити. Налякана, вона відсмикнула руку. «Мама» — висвітилося на екрані. Черрі почекала, поки телефон затихне й з’явиться повідомлення про пропущений дзвінок. Вона взяла телефон і залізла в повідомлення Даніеля.