Лаура подумала якусь мить. Якщо вона піде за Черрі надвір і заведе її достатньо глибоко в сад, поки сама залишатиметься достатньо близько, то, можливо, зможе забігти в будинок і замкнутися там. Вона вийшла надвір, і Черрі почала йти на газон.

«Це схоже на диво», — думала Черрі, наче так і мало бути. Діра просто посеред газону. Лаура могла впасти випадково. Це було щось із того, що легко могло статися, навіть якби її тут не було. Вона знала, що мусить знову розізлити Лауру, бо коли та засмучувалася, то ставала необережною.

— А як щодо того, щоб ти запропонувала мені щось, що змусило б мене піти? — поки говорила, Черрі пройшла трохи далі до дірки в землі.

Не надто швидко. Маленькими, маленькими кроками. Вона всміхнулася собі, коли почула, що Лаура пішла за нею.

— Ти хочеш грошей? — задихаючись від обурення, промовила Лаура. — Грошей, щоб ти трималася подалі від Даніеля? Ти, певно, збожеволіла. Я заплачу тобі, а ти скажеш йому, що то була моя ідея? Вважаєш мене такою дурною?

«Ні, не дурною, — подумала Черрі, — просто трохи оскаженілою». Вона пройшла ще трохи далі, наче просто розмірковувала над словами Лаури.

— Я б цього не зробила. Я б пішла, і ти більше мене не побачила б. — Вона підійшла так близько, як тільки могла, не викликавши підозр. Тепер Лаура була дуже близько, лише за кілька метрів. Їй потрібно було обійти її, стати позаду. Тоді вона побігла б до неї, щоб Лаура відсахнулася назад і випадково впала. Несподівано оступилася й трагічно впала в підвал. Потім Черрі просто поїхала б додому й лягла спати. Прокинулася б із Даніелем і чекала б на новини, навіть пальцем би її не торкнулася. Вона почала обходити Лауру.

— Або я могла б просто сказати Даніелю, що в нас нічого не виходить, що я зустріла когось іншого.

У Лаури всередині все стиснулося.

— Не треба. Не роби цього. Просто йди.

— Тоді зупинімося на сотні тисяч. Ні, на двох. Для тебе це дрібниці.

— Будь ласка. Зараз я прошу. Просто забирайся з мого будинку.

— Якщо я зникну, ця чорна смуга закінчиться. Це того варте, Лауро?

Тепер Лаура тремтіла, благаючи:

— Дай мені спокій. Ти сказала, що хочеш, аби ми були друзями, я теж цього хотіла від самого початку. Це те, що я намагалася зробити.

Тепер Черрі була майже точно позаду Лаури. Усе, що їй потрібно було зробити, це трохи відійти до будинку, і вона опиниться на правильній позиції. Поки вона говорила, то мусила непомітно підійти на один фут ближче. Непомітні, незначні рухи. Вона почала відступати, даючи собі достатньо простору для бігу.