Він так і робив упродовж десяти хвилин, а потім теж вимкнув світло. Даніель відчував, що вона ще не спала. Він раз м’яко покликав її на ім’я, проте Черрі не відповіла.
Та щойно він заснув, Черрі дозволила своєму мозку запрацювати на повну. Вона знала, що в їхніх стосунках з’явилися тріщини. Сьогодні ввечері щось сталося, те, що він від неї приховав. Те, що зробило його підозріливим. Тріщини мали звичку ширшати, глибшати все швидше, поки не захоплювали все. Вона мусила вирішити це найближчим часом, інакше він вислизне з її рук.
52
Лаура почула, як на килимок перед дверима впала пошта. Як і завжди, вона підійшла до неї з якоюсь тривогою, але все виглядало цілком звичайно. Купа звітів, розбавлена кількома непотрібними брошурами про продаж кашемірових светрів та закордонні інвестиції. Вона перебрала пошту й зупинилася на дорогому кремовому конверті з якимись паперами всередині. У двері подзвонили. Перш ніж відчинити, вона визирнула з вікна в коридорі, наче якась літня сором’язлива леді. Виявилося, що це прийшли будівельники оглянути тріснуте скло. Вона приготувала їм по чашці чаю, поки вони запевняли її, що отримають нове до кінця дня й сподіваються, що зможуть прийти завтра. Щойно вони вийшли до саду, Лаура забрала свою пошту до вітальні. Спершу відкрила товстий конверт.
Лаура кинула листа на кавовий столик. Яка в біса різниця? Кому яке діло до того, хто з ким розлучається? Стосунки закінчилися, і здавалося, ніхто не помітив чи не подумав, що це могло бути важливим. Або, може, і не було. Не для Говарда точно завдяки Маріанні. Можливо, її шлюб нічого не важив для нього роками. Несподівано вона відчула, що виснажена, і зрозуміла, що не відповідатиме. Так само вона більше не виходила на роботу, туманно розуміючи, що це годуватиме амбіції Черрі щодо неї. Відколи її серіал скасували, Лаура втратила всю свою енергію. Вона погано спала вночі, шкіра була бліда, а під очима з’явилися темні кола. Жінка боялася виходити надвір. Їжу їй доставляли із супермаркету. А коли на килимок падала пошта, це лякало її й Лаура підходила до дверей, як нажахана тварина, боячись того, що там може бути. А потім ще й нічний візит Черрі. Лаура думала про те, як довго вона там стояла, чого шукала й що планувала. Коли Іззі вперше подзвонила, щоб перевірити, чи все гаразд, то так розізлилася, що погрожувала подзвонити в поліцію тієї ж миті, але Лаура знала, що вже дістала від них відповідь. Поліція нічим не могла їй зарадити, допоки Черрі не зробить першого кроку. Лаура зрозуміла, що чекала. Чекала, доки щось трапиться, і це очікування повільно душило її.
Вона мусила щось зробити. Мусила зустрітися з Даніелем. Лаура схопила сумочку та піджак і вийшла з дому.
Вона підійшла до подвійних дверей із великим написом угорі: «Кардіологія». Молода темношкіра медсестра сиділа за столом, і Лаура попрямувала до неї, сповнена страхом від того, що робить це насправді.
— Я можу чимось допомогти? — запитала медсестра.
— Я прийшла, щоб побачити лікаря Кавендіша.
— Він в операційній.
— Гаразд. Коли… Коли він має закінчити?
Медсестра глянула на годинник.
— Важко сказати. Щонайменше години через дві.
Обличчя Лаури спохмурніло.
— Я можу ще щось для вас зробити?