— На корінці щось прозоре.

— Епітеліальна клітина, — пояснила Ерин.

— Отже, волосина перебувала у стадії активного росту.

— Так. Сам по собі корінь трохи збільшений. Ця волосина перебувала у пізньому анагені[9]. Фаза активного росту саме закінчувалася. А оця епітеліальна клітина може дати нам ДНК.

Ріццолі підвела голову і подивилася на Ерин.

— Не розумію, до чого тут зомбі.

— Не треба розуміти мене буквально, — тихо розсміялася Ерин.

— Тоді про що ви говорили?

— Подивіться ще раз на цю волосину. Вивчіть її уважно від кореня до кінчика.

Ріццолі знову схилилася над мікроскопом і помітила темну ділянку.

— Колір неоднорідний.

— Дивіться ще.

— Неподалік від кореня на волосині є темна ділянка. Що це?

— Це називається навколокореневим потемнінням, — пояснила Ерин. — Протока сальної залози сполучається з фолікулом. До складу виділень сальної залози входять ферменти, які відповідають за нищення клітин. Це такий вид перетравлювання. Тому біля кореня ми бачимо оце набухання і темну ділянку. Саме це я хотіла вам показати. Навколокореневе потемніння. Через нього немає ані найменшої вірогідності, що це волосина вбивці. Можливо, це з його одягу. Але не з голови.

— Чому?

— Бо лише після смерті людини корінь стає щіткоподібним, а ділянка навколо нього темніє.

Різко підвівши голову, Ріццолі подивилася на Ерин.

— Після смерті?

— Так. Скальп, з якого випала ця волосина, уже розкладався. Маємо типові процеси, характерні для розпаду. Ця волосина не могла належати вбивці — хіба що він постав із могили.

Ріццолі довго не могла здобутися на слова.