Від цього м’яко поставленого запитання Ріццолі замовкла. Її обурювало це нишпорення, а ще більше — правда, яку виявив доктор і якої вона не хотіла визнавати. Воррен Гойт справді лишив шрами. Їй достатньо було подивитися на свої долоні, щоб побачити, яких ран він завдав. Однак найболючішими були не тілесні рани. Того літа в темному підвалі Ріццолі втратила відчуття своєї непереможності. Упевненість у собі. Воррен Гойт показав їй, якою вразливою вона є насправді.
— Я тут не для того, щоб говорити про Воррена Гойта, — сказала вона.
— Але ви приїхали через нього.
— Ні. Я приїхала тому, що бачу спільні риси цих двох убивць. І не лише я їх бачу, а й детектив Корсак. Тож, будь ласка, ближче до суті.
— Добре, — ввічливо всміхнувся він їй.
Вона поплескала рукою по пачці фотографій.
— Що ви можете сказати про цього вбивцю? Як ви описали б його?
Цукер іще раз уважно поглянув на фото доктора Їґера.
— Він явно володіє собою. Але це ви й так знаєте. Він добре підготувався. Склоріз, електрошокер, скотч. Йому вдалося дуже швидко справитися із подружжям, і тому я думаю… — Він подивився на неї. — Там не могло бути іншого злочинця? Напарника?
— Сліди лише однієї людини.
— Тоді маємо справу із дуже спритним і ретельним хлопцем.
— Але він лишив сперму на килимі. Тепер ми можемо встановити його особу. Це величезна помилка.
— Так. І він, безумовно, знає це.
— То навіщо ґвалтувати її там, у будинку? Чому не зробити цього пізніше, у безпечному місці? Якщо він достатньо володіє собою, щоб успішно проникнути в будинок і знешкодити чоловіка…
— Можливо, в цьому й суть.
— Тобто?
— Подумайте. Доктор Їґер сидить там, зв’язаний і безпорадний. Змушений дивитись, як інший чоловік захоплює його власність.
— Власність, — повторила Ріццолі.
— У свідомості цього злочинця жінка є саме власністю, яка належить іншому чоловікові. Більшість сексуальних маніяків не наважується нападати на подружжя. Вони вибирають самотніх жінок, легку здобич. А якщо там чоловік, ризик збільшується. Але цей злочинець не міг не знати, що там чоловік. І підготувався до зустрічі з ним. Він мав аудиторію. Чи могло це додавати йому задоволення і збудження?
«