4

Щоб потрапити до лабораторії, детективам бостонського відділу убивств достатньо було пройти через затишний освітлений сонцем коридор у південне крило «Шредер Плаза». Ріццолі безліч разів проходила цим коридором, і часто її погляд линув до вікон, які виходили на метушливий квартал Роксбері. Власники місцевих магазинів на ніч барикадували їх металевими ґратами і замикали на висячі замки. Усі припарковані тут машини були захищені пристроями від викрадення «Клаб». Але сьогодні Ріццолі не думала ні про що інше, крім пошуку відповідей, тому не дивилася у вікна, а йшла просто до кімнати S269 — лабораторії волосся, трасології та тканин. У цьому приміщенні без вікон, захаращеному мікроскопами й газовими хромографами, царювала криміналістка Ерин Волчко. Сюди не мали доступу ані сонячні промені, ані зовнішній світ. Вона дивилася лише на ті світи, які відкривалися під скельцями мікроскопів. Як і у всіх, хто довго сидить перед мікроскопом, у неї були завжди прискалені очі, притому одне дужче. Коли увійшла Ріццолі, Ерин, крутнувшись на стільці, обернулася до неї.

— Я спеціально поклала волосину під мікроскоп, щоб ви могли подивитися.

Ріццолі сіла, зазирнула в окуляр і побачила волосину, розтягнену вздовж поля.

— Це темна волосина, яку я знайшла на скотчі, знятому зі щиколоток доктора Їґера, — сказала Ерин. — На скотчі не було інших подібних волосин. Є короткі волосини з кінцівок, а також із голови жертви — на скотчі, яким було заклеєно його рот. Але ця довга — особлива. І доволі загадкова. Не збігається ані з волоссям жертви, ані зі зразками, які ми знайшли на щітці його дружини.

Ріццолі налаштувала об’єктив мікроскопа, роздивляючись волосину.

— Вона точно людська?

— Так.

— Тоді чому вона не може належати вбивці?

— Подивіться на неї. Скажіть, що ви бачите.

Ріццолі замислилася, пригадуючи все, що знала про криміналістичну експертизу волосся. Розуміла, що експертка недарма просить її уважно подивитися — адже чула, який схвильований у неї голос.

— Волосина хвиляста, завиток ступеня один або два. А ще ви казали, що довжина — двадцять один сантиметр.

— Так. Характерна для жінок, — відповіла Ерин. — Для чоловіка надто довга.

— То ви через довжину думаєте, що це не волосина вбивці?

— Ні. За довжиною стать визначити неможливо.

— Тоді на що я повинна звернути увагу?

— Корінь. Нічого дивного не помічаєте?

— Він здається якимось розшарпаним. Як пензель.

— Саме так! Ми називаємо такі корені щіткоподібними. Вивчаючи таке скупчення волокон, можна визначити стадію росту волосся. Які ваші припущення?

Ріццолі уважно подивилася на схожий на цибулину корінь у тонесенькій плівці.