— Ідеться про владу. І контроль. Про підкорення іншої людини. Не лише жінки, але і чоловіка також. Можливо, насправді його збуджує саме чоловік — основний учасник його фантазій. Наш убивця знає ризики, але змушений втілювати свої імпульси. Він перебуває під владою своїх фантазій, а сам, у свою чергу, реалізує владу над жертвами. Він усемогутній. Домінант. Ворог сидить непорушно і безпорадно, а наш злочинець чинить так, як завжди чинили переможні армії. Він заслужив свою здобич. Він ґвалтує жінку. Його задоволення посилюється від цілковитої поразки доктора Їґера. Цей напад — не просто сексуальне насильство. Ідеться про демонстрацію чоловічої влади. Про перемогу одного чоловіка над іншим. Про завойовника, який здобуває трофеї.
За вікном студенти вставали з газону і збирали рюкзаки, обтрушуючи травинки з одягу. Усе навколо купалося в золотавому м’якому світлі пообіднього сонця. «Що чекає на цих студентів сьогодні?» — подумала Ріццолі. Можливо, безтурботний вільний вечір із розмовами, піца й пиво. І глибокий сон без кошмарів. Невинний сон.
«
Застрекотів її телефон.
— Перепрошую, — сказала вона, відкинувши кришку.
Телефонувала Ерин Волчко із лабораторії волосся, трасології[8] та волокон.
— Я перевірила скотч, який зняли з тіла доктора Їґера, — сказала Ерин. — Детективу Корсаку я вже відправила результати факсом, але знала, що вам теж цікаво.
— Що ми маємо?
— Багато коротких темних волосинок, які прилипли до клейкої частини стрічки. Їх було вирвано зі шкіри рук жертви, коли зняли скотч.
— А волокна?
— Аналогічно. Але є дещо дуже цікаве. На скотчі, який зняли зі щиколоток жертви, було виявлено одну темно-каштанову волосину двадцять один сантиметр завдовжки.
— Його дружина — білявка.
— Я знаю. Саме тому ця волосина становить інтерес.
«Убивця, — подумала Ріццолі. — Це його волосина».
— А на корені є епітеліальні тканини?
— Так.
— Отже, ми зможемо ідентифікувати ДНК. І якщо воно співпаде із ДНК сперми…
— Не співпаде.
— Звідки ви знаєте?
— Бо це аж ніяк не волосина убивці… Якщо він не зомбі, — додала Ерин, помовчавши.