— Звісно. Раніше вона була вродлива, як на картинці, але зараз! Загальмована, просто страх яка загальмована: вона отримує якийсь седативний препарат, тож дуже розпухла. Одного разу вона забирала Лєне з дитячого садка, то була справжня драма! Життєрадісна дитина на руках у лами!

Ще зі студентської лави ми з Доріт вживали це слово на позначення повільних людей: оскільки ми були зовсім інакшими, то дивилися на них із певною зневагою. Звісно ж, я значно привабливіша для Павела, ніж хвора лама, але такою вродливою, як на картинці, не була ніколи.

Левін тим часом знову себе трохи опанував. Мій чоловік ходив довкола мене з сумними очима, немов кошеня, у якого відібрали матір, але принаймні більше так багато не плакав. Скоро я за нього візьмуся. Але що я мала сказати? «Ви обидва не найкращі супутники, — подумала я, — проте в дитини має бути тато».

Оскільки Доріт і Ґеро не прийшли, то вийшло, що я накупила зайвих продуктів. На Павела я не розраховувала, адже не було ніякого сенсу посеред ночі їхати з Гейдельберга до Фірнгайма.

На кухню зайшов Дітер.

— Є щось смачненьке? — запитав він.

— Рожевенький ростбіф.

— Тобто з кров’ю, — сказав Дітер. — Краще не треба, у мене відраза до сирого м’яса.

Шкода цілого філейного шматка. Було б значно смачніше, коли він не повністю пропечений.

— Але Левінові більше до вподоби рожеве м’ясо, — сказала я, хоч сама не знала цього напевне.

Дітер нахмурив обличчя.

— Бідолашний сирітка, звісно ж, понад усе; до речі, я можу піти в шинок.

Тільки не це, тоді залишиться ще більше їжі.

— Це не проблема, — відповіла я. — Я просто залишу твою порцію на десять хвилин довше під грилем.

Дітер зрадів. Покірний, мов ягня, він чистив картоплю на гратен, а потім нарізав її тонкими скибочками.

Пізніше на кухню зайшов Левін зі свіжими персиками.

— З далеких земель. Сьогодні відповідатиму за десерт: фруктовий салат із дині, персиків та синього винограду.

Хоча Левін стверджував, що не вміє готувати, але постійно купував інгредієнти своїх улюблених страв. Я глянула на персики. Вони були настільки тверді, що з них не вдасться зняти шкірку.