Дітер з огидою відвів погляд, червоний м’ясний сік збігав на тарілку, на якій лежав і його добряче пропечений шматок.

— Ви — канібали, — промовив він.

Тоді ми взялися за їжу, вихваляли одне одного за чудове приготування, випивали й намагалися позбутися ворожості, що виникла останнім часом між нами.

— Подивіться у вікно! — вигукнула я. — Сніг!

Те, чого так бракувало на Різдво, приніс нам Новий рік. Із зимового саду, що нагадував джунглі й світло з якого проникало в сад, можна було бачити білі сніжинки, які встеляли землю рівно й безперестанно.

Левін, доросла дитина, страшенно тішився.

— Це знак! — сказав він. — Новий рік приходить безневинним, як новонароджена дитина, закутаний у білосніжні пелени. Весь бруд на землі прикритий.

— Дурна балаканина, — сказав Дітер.

Ми перелякано на нього витріщилися.

— Якщо новий рік має стати новим початком, — пробурмотів Дітер, — то незадовго до півночі найкращий момент, щоб усе було tabula rasa!

Він говорив зараз про мене?

Левін прикинувся дурником:

— Стіл я приберу, але перед тим на нас іще чекає мій вишуканий фруктовий салат. Опісля ж я все зроблю tabula rasa.[9 Чиста дошка (лат.) — латинський крилатий вислів, який тут слід трактувати як «початок з чистого аркуша». Саме так розуміють цю фразу в міжнародному праві. Водночас від латинського tabula пішло англійське слово table (стіл), що й намагається обіграти Левін.]

Ніхто навіть не всміхнувся.

Я спробувала взяти під столом Дітера за руку, але він рвучко її забрав.

— Ти чудово розумієш, що я маю на увазі, — сказав він.

— Не розумію, — невпевнено відповів Левін.

Мене охопили страх і тривога, тож я почала збирати зі столу тарілки.

— Зачекай, — сказав Левін, — я хотів з’їсти ще шматок ростбіфа в чистому вигляді!

Він узяв до рук щойно нагострений ніж.