Книги

Аптекарка

22
18
20
22
24
26
28
30

— Та говори вже нарешті! Скажи йому, що він з’їхав з глузду!

Але він так і не зміг витрясти з мене жодного роздільного слова.

— Забирайся, негіднику! — кричав Левін, сам не свій від люті. — Ти приносиш у мій дім тільки розбрат! Повертайся назад у канаву, де тобі й місце!

Дітер замахнувся. Потужним ударом кулака він повалив мого довгого, але тендітного чоловіка на землю. Кров ринула з Левінового рота, а Дітеру від такого видовища стало погано. Я пішла до телефону, щоб викликати поліцію.

Коли Левін, випльовуючи кров та зуби, промовив «лікарня», я викликала тільки швидку.

Дітер тим часом блював у мою раковину з нержавіючої сталі. Він більше не виходив з кухні.

Я принесла з ванної кімнати теплу воду та рушники. Левін голосно стогнав. У цей час дзвони забили початок нового року.

Я сиділа на підлозі, підтримуючи голову Левіна, щоб він не ковтав кров, і намагалася прикладанням вологих рушників зупинити кровотечу. На щастя, уже скоро я почула сирену карети швидкої.

Із зеленим кольором обличчя на сцені знову з’явився Дітер.

— Вони приїхали, — сказав він. — Я зникаю. Ні в якому разі ти не маєш розповідати, що тут сталося!

Я запротестувала.

— Я мушу сказати правду…

— Треба було зробити це раніше, — сказав Дітер. — Скажеш їм, що Левін посковзнувся на шкурці сала та вдарився обличчям об плиту.

Не одягаючи пальта, він прослизнув крізь двері зимового саду й зник серед кучугур снігу. Мені довелося залишити Левіна, щоб впустити парамедиків. Ідучи до дверей, я на мить заглянула до кухні й сховала столові прибори Дітера в холодильник.

Чоловіки недовго церемонилися, наклали пов’язку й підняли Левіна на ноші. Попри поспіх, вони хотіли знати, що сталося.

— Нещасний випадок, — чемно зізналася я. — Він посковзнувся і врізався головою в плиту.

Один із чоловіків подивився на мене гострим поглядом.

— Чому ж тоді він лежить не посеред кухні? — запитав він.

— Бо перш ніж упасти на коліна, він дочовгав сюди, — запевнила я. — Я тільки-но витерла сліди крові.

— Типова домогосподарка, — сказав парамедик. — Чоловік тут майже кров’ю стік, а вона спершу підлогу має витерти!