Хоча він і гадки не мав, що щойно сталося, я виплеснула на нього весь свій гнів.
— Забери цю жінку з дому! — горланила я. — Вона обблювала всю кухню, а мені довелося прибирати!
Дітер запитав безневинним голосом, чому Марґо сама не прибрала за собою. Тим часом на кухню повернувся свиноріз — якому блювотина потрапила на штани — та інші втікачі, щоб наново наповнити свої тарілки. Я більше не мала змоги скандалити з Дітером, але до сьогодні відчуваю огиду до хрусткого молочного поросяти.
10
― У молодості в мене був хлопець, який покинув мене в досить мерзенний спосіб, — несподівано заговорила пані Гірте.
Цікаво.
— Власне кажучи, я сама винна, адже була тоді надто легковірною, — продовжувала вона.
— Та ви ж щойно сказали, що були ще молоді…
— Це не може бути виправданням. Знаєте, ви теж припускаєтеся ключової помилки.
— Якої?
— У вас викривлене бачення реальності.
— Хіба так не у всіх?
Пані Гірте похитала головою.
От чого я справді не люблю, то це старих, які намагаються мене повчати своїм життєвим досвідом та знанням людей. До цього часу вона такого не робила, але якщо зараз не зупиниться, то цю ніч зворушливих розповідей можна вважати останньою.
Але вона більше не намагалася оцінювати мене критично, її допитливість узяла гору.
— То що там далі було з Марґо?
Ну що ж, цієї ночі я хотіла її навчити, що таке справжній страх.
Наступного дня після нашого свята я почувалася жахливо. У мене почалися місячні, на тиждень раніше, ще й нетипово болісні. На щастя, була неділя, тож я вирішила залишатися в ліжку. Коли гості пішли пізно вночі, ми більше не прибирали. Нехай цим займуться інші.
Близько дванадцятої мене майже ніжно розтермосив Левін і сказав:
— Кава б зараз точно не була зайвою.