Я не могла показати весь будинок, тож обмежилася кількома приміщеннями. До речі, я підлаштувала все так, що на відстані, коли мої слова були чутні Марґо, сказала своїй керівниці:
— Ремонт у квартирі нагорі починається наступного місяця. Там будуть спальня, гостьова та дитячі кімнати.
— Це правильне рішення, Гелло, — відповіла мені директорка, — якщо ви заздалегідь подбаєте про дитячі кімнати. Я свого часу пропустила свій момент.
Моя керівниця була розлучена і не мала дітей, але завдяки верховому коневі завжди видавалася щасливою жінкою.
З величезним задоволенням я помітила, що Марґо усе зрозуміла. Було видно, що мої слова її добряче образили. «Ось і добре, — подумала я. — Скоро ти сама звідси виселишся».
А втім, Марґо не була аж такою дурною, як ми з Доріт радо погодилися вважати. До мешканців дому вона, може, й розкривала свого дзьоба, як їй заманеться, але, на своє здивування, я почула, що вона — навіть якщо й докладаючи зусиль — з чужими чоловіками брала інший тон. Говорила про все можливе: про комунальну політику й поліцію (усе лайно), про школу та автомобілі (суспільство має те, на що заслуговує), про програми на телебаченні (знову ж таки відстій). Чоловіки майже не слухали, натомість витріщалися на її декольте.
Я перервала цю балаканину строгою настановою негайно помити келихи. Але ж вона в такому гарному платті… протестувала Марґо.
— Це не можна назвати платтям, — сказала я, здобувши на свій бік кількох насмішниць. — Окрім того, можеш уже поставити в духовку запіканку на п’ятнадцять хвилин, а тоді її подати. Та спершу принеси з підвалу десять пляшок червоного.
Марґо доручила останнє завдання Левіну, Дітер допоміг їй на кухні, а милого Ґеро вона скомандувала до витирання посуду.
Доріт побачила це й мимоволі засміялася.
— Увага всі, — сказала вона. — У мене Ґеро ще ніколи не…
Після запіканки, яку їли навстоячки, близько дев’ятої прийшов «свиноріз» і приніс ціле молочне порося, яке розділяв на кухонному столі, де й накладав кожному на тарілку його порцію. Я приготувала різні салати, овочі та картопляний гратен, облаштувала куточки для сидіння у кухні, вітальні та зимовому саду, а також роздала посуд для самообслуговування. Усе смакувало просто фантастично, я дуже цим пишалася.
Марґо взагалі більше не допомагала в критичні моменти, коли гостям потрібне було місце чи наповнена тарілка. Вона почала фліртувати зі свинорізом — молодим м’ясником — відволікаючи його від роботи. Великою виделкою для розділяння м’яса він вклав їй прямісінько до рота велику порцію з хрусткою скоринкою, яку вважав найкращою частиною цієї страви. Я прийшла якраз тоді, коли Марґо фонтаном виблювала на підлогу кухні, так що гості з криком посхоплювалися й покинули приміщення, немов під час втечі.
— Мені погано, — простогнала Марґо і вирвалася від мене.
Кому, як не мені, довелося витирати за нею підлогу?
Левін та Дітер лиш дружньо кивнули з далечини, коли я їх покликала:
— Зараз, іще п’ять хвилин.
У шовковому платті я стала навколішки на плитку підлоги й прибирала, хоча від різкого запаху мене саму нудило. Моя огида до Марґо набувала патологічних форм.
Коли все знову блищало чистотою, на кухню зайшов Дітер.
— Ти щось хотіла, Гелло? — запитав він. — Чим можу допомогти?