Книги

Аптекарка

22
18
20
22
24
26
28
30

Чи знав про все Дітер? Чи, може, він узагалі був сутенером Марґо? Я не хотіла думати про нього щось погане. Хай так, він уже раз оступився, але він точно не був людиною, позбавленою цінностей. Радше навпаки, у ньому було щось лицарське, якась стриманість, що дуже мені імпонувала.

Запрошення на вечірку були розіслані ще до всіх цих карколомних подій, тож я не могла все скасувати. У п’ятницю перед нашим святом я взяла відгул і передусім поїхала на закупи до найкращих продуктових магазинів. Уже незабаром моє авто переповнював вишуканий аромат базиліку.

Решту дня я провела на кухні. Левін поїхав в округ Пфальц, щоб купити там вина, — точніше, я туди його вислала. Марґо ж я утримувала під контролем брудною роботою.

І тут вдарила блискавка: Доріт у своїй енергійній манері прийшла в гості без попередження. У наші студентські роки ми були хоч і цілком протилежною, але все ж нерозлучною парою: я — низенька блондинка з неслухняним волоссям, вона ― висока, струнка, з доглянутою чорною шевелюрою.

Було добре сидіти з Доріт на кухні, чистити разом овочі й балакати.

— Ти не дуже подібна на щасливу щойно одружену жінку, — заявила вона відразу.

Я звалила все на Марґо.

— Я не можу жити з цією жінкою під одним дахом, — сказала я. — Що ти про неї думаєш? Ти ж бачила її на весіллі.

— Мені вона видалася огидною, банальною, простенькою, схильною до німфоманії та дурненькою, — дала оцінку Доріт, — але її чоловіка я б не назвала неприємним.

То була вода на мій млин.

— Ти можеш зрозуміти те, що такий чоловік одружений з тією гускою? — запитала я Доріт.

Вона засміялася гучним, втомленим альтом:

— Але ж, Гелло, таке можна побачити чи не щодня. Серед усіх подружніх пар, які я знаю, мені до вподоби або він, або вона. Тож постійно виникають запитання, що вони знайшли одне в одному. Та все ж одне я знаю точно: іноді в таких сім’ях усе складається дуже добре, навіть якщо цього не може зрозуміти людина збоку.

Чи все добре у сім’ї Дітера та Марґо? Чи той шлюб залишився лише на папері?

— Доріт, що б ти порадила? Як скинути з грудей оту зміюку?

Вона задумалася.

— Важко сказати. Можливо, без Левіна нічого не вийде. Він у цій ситуації має стовідсотково бути на твоєму боці. Ну, такі вони, чоловіки, ― братаються з усіма, кого бачать. Але краще скажи, у тебе немає для мене радісної новини?

— Ти ж сама знаєш, що будеш першою, хто про це довідається. Зараз я не вагітна.

Доріт мене обійняла.

— Усе вийде, тут треба мати трішки терпіння. Ти через це така депресивна?