VІI

— Знаєте, пане Дейко, мені чомусь здається, що найближчим часом у вас будуть великі неприємності!

— Знаєте, пані Русалко, усі свої неприємності я ще в дев’яностих пережив, коли з інженера довелось в міліціонера перекваліфіковуватися. Молодшого кадрового складу. Поганішого вже не буде.

— Це ви праві — куди вже поганіше, — іронічно кинула бізнес-вумен витягнувши руку й уважно розглядаючи свої пальці з золотими каблучками. — Втім, кожному за покликанням. Я от простою офіціанткою починала. — Хукнула на величезний рубін і ретельно протерла його носовичком. — Але, скажіть мені, будь ласка, Максиме Остаповичу, чому ми не могли б згадувати події нашої юності в моєму офісі? А не в цій вашій… вашому…

— Управлінні, — підказав Дейко.

— Так, управлінні, — чи не вперше погодилась з ним Барбара Пантелеймонівна.

— Розумієте, — зітхнув слідчий, — ситуація змінилася. Прокуратора он на хвості. Все має бути офіційно. Бо вибух за підозрілих обставин, це — вагомо. Дуже вагомо. До того ж, з людськими жертвами.

— Жертвою.

— Перепрошую?.. Ах, так, звісно, жертвою. Втім, якщо згадати про Грєбньова й Шестуна, то…

— Я щось чула про трагічні випадки з особами, які, здається, мали ці імена. Але яким чином це стосується нашої справи?

— І дійсно, яким?.. Скажу відверто, Барбаро Пантелеймонівно, я й сам ще не розібрався. Так, якісь неясні підозри. Підозри підозр. Але ось тут, — Дейко підсунув до себе якісь папери і задумливо погладив їх рукою, — ось тут я маю попередні висновки криміналістів. Згідно з ними існує велика ймовірність того, що вибух стався під час телефонної розмови загиблого громадянина Негоди. По мобільнику він розмовляв. А навколо — бензин, гас, інші легкозаймисті речовини. Які, до речі, зберігалися з певним порушенням правил техніки безпеки. Досить було якоїсь малесенької іскри. Кажуть, були випадки.

— Цілковита маячня! Кажуть, підозри підозр!.. — Русалко передражнила його й роздратована поцокотіла криваво-червоним манікюром по стільниці: вона сиділа просто впритул до столу, на якому вже остигли дві філіжанки кави. — Фантастики начитались? І, взагалі, ви слідчий, чи пліткар? Чи просто оту Яременко намагаєтесь вигородити? Ох, начувайтесь! Я ж вам вже впродовж години талдичу, що вона таємно була в гаражі. Сама зізналася. Потім стався вибух. Самі бачили. Вловлюєте взаємозв’язок?

— Ага, а перед отим вибухом Яременко сама кинулась просто в обійми правоохоронних органів.

— Випадково. Здимити не встигла. І, до речі, наскільки мені відомо, усі ті трагічні випадки, — підприємниця наголосила на останньому слові, — про які ви тут згадували, тим чи іншим чином були пов’язані саме з цією красунею.

«І з мобільними телефонами», — підняв було руку Дейко, щоб потерти лоба, але вчасно зупинився: голова й досі була перебинтована.

Дивно, але хоча він находився від гаража далі, ніж Русалко, постраждав чомусь більше за неї. Кожному за покликанням, чи що? Адже в бізнес-вумен лише синець під лівим оком з’явився. І то, враховуючи близькість навіженої редакторки, незрозуміло з якої такої причини. Тій, до речі, взагалі пощастило — жодної подряпини. Наче ангел-охоронець над нею пролітав, а не залізяччя усіляке. Он навіть дідку-черговому на прохідній дісталося від скалок потрощених шибок, а громадянці Яременко — хоч би що. Вона, до речі, разом із дідком отим у коридорі на свою чергу чекає.

— До речі, — криво посміхнувся слідчий, — вам би, Барбаро Пантелеймонівно, дякувати треба цій красуні, як ви кажете. Бо якби вона вас не зупинила, то… То кількість жертв могла б зрости, — закінчив жорстко. — Як мінімум, на одну особу.