Книги

Злочинця викривають зорі

22
18
20
22
24
26
28
30

— Прошу інформацію про європейський об"єкт № 11!

Відповідь знову ж таки надійшла з одного з гучномовців:

— Оуен чекає пароля. Гофстраат, очевидно, наш супротивник.

Маккормік якусь хвилину роздумував, потім почав щось собі занотовувати й одночасно дав своїм жорстоким голосом наказ:

— Оуену все підготувати до вильоту! Чекати нових вказівок! Дейзі без відома Оуена кинути проти Гофстраата! Крапка!

Тихо клацнувши, прилад автоматично вимкнувся. Маккормік одсунув свої записи і, зробивши кілька своєрідних незграбних рухів, підвівся. Спираючись на стіл, він повільно обійшов його і далі трохи швидше попрямував до крісел біля столика для куріння. Перш ніж сісти, він натиснув на кнопку, що майже непомітно була вмонтована в стіні. Одразу ж почулося тихе шарудіння. Частина стінної обшивки перед ним, мов жалюзі, розсунулася в обидва боки, відкривши велику скляну шибку.

Маккормік почав розглядати колекцію спроектованих на задню стінку шибки кольорових фото. Лише зліва вгорі було порожнє місце для знімків, що мали надійти пізніше. На фото були виключно красиві жінки, здебільшого зовсім роздягнені. Здавалося, всі знімки були зроблені без відома зображених осіб.

Маккормік зручно розлігся в кріслі. Погляд його шугав від одного фото до другого. Очевидно, його службовці охотилися і за інтимними фотознімками вродливих жінок. Серед них були кінозірки, а також і дружини відомих осіб.

Хрипкий дзвоник сполохав Маккорміка, який з посмішкою на устах заглибився був у свої спостереження.

Він негайно закрив цю своєрідну картинну галерею, пішов назад до столу і натиснув на одну з численних кнопок. Через потайні двері ввійшла молода секретарка, яка ніби щойно скочила з сторінок журналу мод.

Маккормік сидів, як і раніше, з нерухомим обличчям у кріслі біля письмового столу. Секретарка, це чудо косметики, посміхаючись, наче манекен, граціозно підійшла на високих каблуках ближче і доповіла:

— Міс Дейзі чекає в приймальні з матеріалами з Європи.

Шеф кивнув у бік столика для куріння і відповів:

— Нехай зайде сюди!

9

Тербовен поквапливо встав і пішов назустріч редакторові.

Той ішов, посміхаючись, по-хлопчачому розмахуючи капелюхом.

— Сьогодні я завітав до вас, так би мовити, в службових справах, — сказав він, хитрувато посміхаючись.

— Та що ви кажете? Чи не збираєтесь ви взяти в мене інтерв"ю? Але ж я не кінозірка і не мільйонер, та й не вбив нікого! Хіба може?..

— Набагато гірше, мій любий! Вами цікавляться!