Петер, замислившись, поволі взяв собі сигарету зі столика для куріння. Редактор мовчки стежив за ним, ніби чекаючи його дальших міркувань на цю тему.

— Одверто кажучи, — почав знову по невеличкій паузі Петер, — після вашої недавньої розмови я сподівався, що ви завітаєте до мене з приводу мого енцефалографа. Я тільки прошу не поширювати тієї інформації, що ви дістанете від мене. Ви поки що перший, кому я довіряю більш точні дані…

— Та чи ж розумієте ви, пане Тербовен, чого вимагаєте від мене? Ви хочете, щоб я, журналіст, замовчував цей новий, великий винахід!

— Підождіть ще якийсь час. Коли я закінчу досліди, ваша газета першою подасть інформацію, — пообіцяв Тербовен.

Роньяр розсміявся:

— Я теж так думаю!

Раптом він спитав, удаючи, ніби злякався:

— Сподіваюся, що ви не використовуєте мене зараз як піддослідного кролика, посадивши на свій страхітливий стілець, що читає чужі думки!

Петер намагався набрати серйозного вигляду, однак не зміг приховати хитруватої посмішки.

— Адже добровільно, — сказав він, — ви навряд чи погодилися б на такий дослід…

Жахнувшись, Роньяр скочив з крісла й заходився старанно оглядати його з усіх боків. Не помітивши нічого і посовавши крісло в різних напрямках по кімнаті, він знову сів і полегшено зітхнув.

Петер дивився на нього, сміючись, і під"юджував:

— Шерлок Холмс міг би вам тепер дещо закинути…

— Та що ви кажете? Хіба я чогось не догледів?

Роньяр задав це запитання дещо поквапливо, і воно прозвучало вже не жартівливо, а скоріше стривожено. Очевидно, він і справді побоювався, що його думки можуть бути прочитані. Проте сміх в очах Тербовена переконав його в тому, що все це тільки жарт, і він, явно зрадівши, почав хвалитися:

— Я одразу ж по вашому обличчю вгадав, що це несерйозно: адже я непоганий психолог.

— Ого!.. Припустимо, що з мене загалом кепський актор. Але ж коли я схочу, — вів далі Петер після короткої паузи, — то можу майстерно прикинутися і дуже просто обманути когось.

Усмішка зникла з обличчя Роньяра, він замислено подивився на Тербовена.

— Може й так, — розсудливо сказав він, — треба надалі бути обачливим, коли приходиш до вас. Тут уже не можна бути певним за свої думки.