— В цю годину Європу показати важко. Але я спробую!
Знову на екрані з"явилися хмаринки і плями. Часом поблискувала якась світла поверхня, очевидно океан. Схоже було на те, ніби зображення вкрите туманом. Здавалося, що Нево і справді мав рацію — його спроби лишалися безрезультатними.
Раптом на екрані з"явився архіпелаг — три острови: ліворуч один великий з вулканом, у центрі — маленький і праворуч ще один, трохи більший. На острові, що був крайнім зі сходу, можна було ясно розпізнати гору; особливо впадала в око велика морська бухта.
На якусь мить зображення стало зовсім чітким. І тут професор Декер побачив у бухті чотири кораблі. Зацікавившись, він нахилився вперед і напружено вдивлявся в зображення, що злегка миготіло на екрані.
— Та це ж фрегати! — раптом скрикнув він здивовано.
Доктор Нево, який саме схилився над пультом, щоб занотувати деякі покажчики, здригнувся. При цьому він штовхнув якусь ручку, і зображення зникло.
— Це зовсім неможливо! — поспішно зауважив він. — Ви помилились, апарат ніяк не може показати фрегати. В 1200 році таких суден ще не було, ви ж і самі це знаєте.
— Та, може, це й не так, — невпевнено сказав професор, спантеличений таким категоричним твердженням Нево. — В усякому разі це були чотири кораблі… Дивна річ, невже ж я так помилився? — Він замислено дивився кудись в одну точку.
Але Роньяр також бачив кораблі і втрутився в розмову:
— Безперечно, в бухті стояло чотири кораблі пізнішої конструкції!
Тоді Гофстраат спокійним тоном запропонував:
— Увімкніть, будь ласка, ще раз, пане Нево, тоді це спірне питання одразу з"ясується!
— На жаль, нічого не вийде, панове. Я необережно вимкнув апарат і пошкодив катодну лампу високої напруги. Дослід можна буде повторити лише згодом, коли я дістану нову лампу. Повірте мені, — наполегливо переконував Нево присутніх, — щодо кораблів, то ви, панове, безсумнівно, помилилися!
Роньяр і Декер запитливо перезирнулися, але нічого не відповіли. Професор Чехін швидкими штрихами щось малював у своєму блокноті. Щоб порушити неприємну мовчанку, Гофстраат підвівся й сказав:
— Не будемо сперечатись із-за дрібниць. Досі ще жодній людині не пощастило кинути погляд у минуле. Думаю, панове, що я висловлю і ваші думки, коли подякую панові Нево за його запрошення. Цей вечір стане для нас незабутнім, бо в цей вечір ви, пане Нево, продемонстрували громадськості чудовий винахід професора Тербовена. Цей винахід приверне до себе увагу всього світу!
Він потиснув руку фізикові, що неспокійно і збентежено оглядався навкруги, і попрощався. Інші зробили те ж саме.
6
В яскравому світлі сильних прожекторів жевріли великі золоті літери — назва судна. Вони чітко вирізнялися на велетенському корпусі корабля, який чорною потворою лежав на воді. За його стінами, що сягали висоти великою будинку, крилися незліченні коридори і сходи, застелені м"якими килимами, ресторанні зали з сервірованими столами, натерті до блиску танцювальні майданчики, концертні зали й салони для куріння.
У плавальному басейні, викладеному зеленими кахлями, завідувач купальні саме випробував в останній раз підводне освітлення. У торговельному пасажі, де квіти, декоративні тканини та рекламні пеонові вивіски виблискували всіма кольорами спектра, в цей час розпаковували і розставляли у вітринах дорогий модельний одяг, рідкісні хутра, ювелірні вироби, косметичні товари та інші красиві й коштовні речі. Скрізь панував енергійний, діловий настрій — у кухнях з великими холодильниками, в трюмах і машинних відділеннях. До радіорубки надходили вже перші радіограми, велися перші радіорозмови. Через дві години цей плавучий розкішний готель мав вирушити з порту. В череві цього океанського велетня почнуть працювати турбіни потужністю в кілька тисяч кінських сил, і його ніс розрізатиме хвилі Атлантичного океану.
Поривчастий вітер, холодний і різкий, шугав понад водою і високо піднімав прибій, що монотонно розбивався об стіну набережної. Трохи далі від причалу стояли два величезних буксири, що мали вивести велетня у відкрите море. Буксирні троси лежали поки що у воді.