– А ви з Мар’яшею будете наземну операцію проводити, поки інші до матчу готуються. Ваше завдання – козлів випасти до його початку, перевірити, чи не в них бува при собі здобич.

– Так матч же завтра. Можемо не встигнути, – засумнівався Саїд.

– Нічого, спробуйте. Я б на місці цієї сволоти здобич при собі таскав до самого початку матчу. Особливо якби чуяв, що за мною стежать. Корабель що – корабель хакнути можна, кораблі зараз усі на причальних рейках сидять, а значить, до бази підключені і на доступ їх можна зламати, а там роби з коритом що тобі заманеться – хоч у космос порожній виводь, хоч вхід для команди блокуй. Ні, так ризикувати вони не будуть, надійніше при собі мати і товктися в людних місцях.

Саїд та Мар’яна перезирнулися та зітхнули.

– І чому ми завжди крайні? – сказав Саїд, торкаючи своє кібер-око. Мар’яна розвела руками:

– Мабуть, така наша доля. Та не переймайся, теж мені проблема – попасти козликів та при нагоді обчистити. І не таке виробляли… Добре, що вже поробиш. Вовку, нам як, тільки обшмонати, чи можна жорсткіше?

– Ну казали ж, що за необхідності можна й пришити. Але – без зайвого шуму, – відповів Харитон. – І бажано без порушення місцевих правил. Їх тут небагато, але самі розумієте. Нам сюди ще не раз прилітати.

Вовк розіслав усім на комм-термінали орієнтировки на викрадачів, запороги певний час вивчали їх. Тимош покрутив на своєму коммі зображення розшукуваних, клацнув на одне з них, і над столом зависла голограма.

– Здається мені, ніби я цього піпідраса знаю, – мовив він. – Якось давно перетиналися… Суко, навіть ім’я не змінив.

– Ти певен? – примружилася Явдоха.

– Та ось не дуже, але пика знайома, ім’я теж. Гм… дайте пригадаю… п’ятдесят років тому це було. Я тоді з Байдою в космодесанті служив, а це чмо, Тадеуш Скіпка, було в нас хорунжим. І підловили ми його на зраді та прямому співробітництві з ворогом. Трибунал, все таке. Дивно, що він живий – за зраду під час бойових дій на розстріл відправляють. Дуже жаль, що ми з Байдою тоді за законом вчинили, а не замочили гада одразу…

– То, може, це не він, – засумнівався Яцько. – Мало в кого пика та ім’я схожі…

– Яка, в біса, різниця, він чи не він? – Харитон махнув рукою. – Наша справа – всю цю компашку впіймати, поки крадене в Порту не винесли. Так що йдіть, ділом займіться. Данило з Богданом – на «виворіт», Пріська з іншими технарями – апгрейдити «Перця» та інших, для астерболу нам гравісітки хороші треба та активний захист. Саїд з Мар’яшею – козлів пасти. Все, розбіглися – і до роботи.