— Чому?

— Бо мені було байдуже до цивільних, — сказала Майя. — Для мене були важливими наші хлопці.

— Господи, Майє.

— Я зробила вибір. Я не збиралася більше втрачати наших. Не в мою зміну. Не тоді, коли я могла цьому зарадити. І якщо тоді помруть цивільні, якщо це будуть супутні втрати — так тому і бути. Мені було байдуже. Ось вона, правда. Ти думаєш, у мене ці жахливі флешбеки тому, що я почуваюсь винною в смерті цивільних. Усе зовсім навпаки, Шейне. Вони переслідують мене, бо я не відчуваю провини. Ці смерті мене не переслідують. Те, що мене справді переслідує, Шейне, те, що живе в мені, — знання того, що, якби я знову опинилася там, я б зробила те саме.

Тепер у Шейна в очах бриніли сльози.

— Не треба бути мозкоправом, аби все зрозуміти. Я змушена щоночі переживати те, що сталося, але я ніколи не зможу змінити наслідки. Тому флешбеки ніколи не полишать мене, Шейне. Щоночі я знову на тому вертольоті. Щоночі я намагаюся знайти спосіб врятувати тих бійців.

— І щоночі ти знову вбиваєш тих цивільних, — сказав Шейн. — Господи…

Він підійшов до неї з розкритими обіймами, але вона відштовхнула його. З цим вона ніяк не могла впоратися. Швидко розвернулась і глянула за спину. Ізабелла з Гектором сиділи, як і сиділи.

Час рухатися далі.

— Шейне, що тобі сказав Кірс?

— Джо та Клер вбили з однієї зброї, — сказав Шейн. — Ти це вже знала, так? Кірс тобі сказав.

Майя кивнула.

— Але мені ти не розповіла, Майє.

Вона не відповіла.

— Ти розповіла мені все, крім результатів балістичної експертизи.

— Шейне…

— Я зрозумів, що ти сама працювала над тим, аби знайти вбивцю Клер. Копи виявилися нікчемними. Я зрозумів, що ти дещо знайшла.

Майя не зводила очей з пікапа. Не так для того, щоб стежити за Гектором й Ізабеллою, як для того, щоб не дивитися на Шейна.

— Ти дала мені ту кулю до того, як убили Джо, — сказав Шейн. — Ти попросила перевірити, чи вона з тієї ж зброї, з якої вбили Клер. Усе зійшлося. Ти не повідомила, де ти дістала її. Тепер я знаю, що з тієї ж зброї вбили ще й Джо. Як це може бути?

— Є лише одна відповідь, — сказала Майя.