Мобільний Гектора був у підставці для чашки. Майя взяла його й вкинула до Ізабеллиної сумочки. Цікаво, що в Гектора з собою. Не відводячи від нього зброї, вона швиденько обмацала його в найімовірніших місцях схову. Нічого. Вона взяла ключі від пікапа й поклала в ту ж сумочку, кинула її на підлогу перед собою, а тоді побачила дещо, що змусило її зібратися.
Її увагу привернув колір…
— Чого ви хочете? — запитала Ізабелла.
На підлозі за сидінням водія лежала купа одягу.
— Не можна так просто наставити пістолет…
— Замовкни, — сказала Майя. — Якщо видаватимеш якісь звуки, крім дихання, я прострелю Гекторові голову.
Зверху на купі лежала сіра толстовка. Вона відкинула її ногою, і тоді так чітко, що Майя від люті мало не натиснула на спусковий гачок, на світ з’явилася надто знайома сорочка лісового зеленого кольору.
— Говори, — сказала Майя.
Ізабелла витріщилася на неї.
— Маєш останню можливість.
— Мені нема чого сказати.
Натомість почала говорити Майя:
— Гектор приблизно такої ж будови та зросту, як Джо. Припускаю, він і зіграв Джо у вашому відео? Ти впустила його до будинку. Він розіграв сцену. Лілі знає Гектора й радо піде до нього. Тоді ви взяли обличчя Джо з… — та усмішка, яку вона бачила на відео. — Господи, це з нашого весільного відео?
— Нам нема чого вам сказати, — промовила Ізабелла. — Ви нас не вб’єте.
Годі. Майя перехопила пістолет зручніше й різко опустила металевою задньою частиною на ніс Гектора. Він голосно хруснув. Гектор завив. Крізь його пальці просочилася кров.
— Може, я вас і не вб’ю, — сказала Майя. — Але перша куля піде йому в плече. Тоді в лікоть. Тоді в коліно. Тож говори.
Ізабелла завагалася.
Майя знову перехопила пістолет і вдарила Гектора, тепер у вухо. Він застогнав і повалився набік. Ізабелла інстинктивно відсахнулася від щитка, прагнучи підхопити брата. Майя дала їй ляпаса пістолетом, дозуючи силу так, щоб їй було боляче, але без серйозних пошкоджень.
Тепер у Ізабелли теж пішла кров.
Майя не зрушила з місця.