Раптом почувся якийсь звук!

Усі заціпеніли.

Охорона? Поліція?

Десь недалеко зачинилися двері.

Кроки відлунювали коридором.

Стихли. Перед дверима майстерні.

— Агов? — почувся жіночий голос.

Хтось обережно поторгав клямку. Прочинив двері на шпарку.

— Агов? Хтось ще тут працює?

Головний консерватор Інґеборґ Мюкле розгублено застигла на порозі.

— Що… тут… трясця… відбувається?

— Інґеборґ! — вигукнула мама Роберта. — Що ти тут робиш о цій порі?

Минуло кілька секунд, перш ніж Інґеборґ Мюкле впізнала Роберта і його маму.

— Я вивчала деякі давні манускрипти. Ми з Робертом виявили причетність гьовдінґа Раґнвальда до нападу на римське місто Луну. Але що ви робите тут? Тепер? Що трапилося? Хто ці люди?

— Вони полюють на прикраси, — пояснив Роберт.

— Тихо! — гаркнув Лючіо. — Де амулети?

— Амулети? — здивовано перепитала Інґеборґ. — Ах! Ви кажете про кулони-трикутники?

— Де?! — ще грізніше рявкнув Лючіо.