Розділ IV

Чернець

Чернець був одягнений у довгу чорну рясу, схожу на сукню. Підперезаний мотузкою.

— Хто ти? — гукнув Роберт.

Голос йому тремтів і зривався.

…хто ти… хто ти… хто ти… — відбилося луною від стін.

Чернець не відповів. Роберт повторив запитання англійською.

…who are you… who are you… who are you…

Чернець підійшов ближче. У яскравому світлі ліхтарика очі його червоно жевріли з-під каптура.

Роберт відступив крок назад.

Чернець зупинився. Поволі підняв руку до чола, потім опустив до живота, переклав від плеча до плеча.

Перехрестився.

А потім… потім заспівав.

Чистим, глибоким голосом.

Роберт від переляку аж стерп.

Чужа мелодія. Старовинна. Роберт вихопив з пісні кілька слів. Щось таке, як Kristi kruks і mеа luks. Що б воно означало?

Раптом чернець замовк. Вони дивилися одне на одного. Вичікувально. Чернець розвів руки й підняв їх угору долонями назовні. Як священик…

Роберт ледь не зойкнув.

Чернець ступив крок до нього. Простягнув руку. На пальці зблиснув великий золотий перстень. На персні Роберт розгледів знак: