Книги

Таємниця катакомб

22
18
20
22
24
26
28
30

Крок за кроком просувався він кам’яними тунелями, попід арками порталів, через підземні кімнати з високими склепіннями.

Хіба я не був уже тут раніше? Невже я ходжу колами?

За наступним закрутом тунель знову роздвоювався.

Лише тепер Роберт збагнув, навіщо археологи й спелеологи, спускаючись у незнайоме підземелля, носять зі собою великі мотки мотуззя. Щоб знайти шлях назад.

Роберт освітив долівку перед собою.

І раптом побачив їх!

Сліди ніг…

Залишені його ж кросівками.

А поряд інші сліди.

Більші. Чіткіші.

Ніби хтось ішов за ним назирці.

Охоплений панікою, Роберт посвітив ліхтариком на всі боки. А потім вимкнув світло. Безпросвітна темрява робила його невидимим.

Хлопчик завмер. Намагався затримати подих. Але не зумів. Серце гупало в грудях. Він напружено дослухався.

Думай, Роберте, думай!

Легко сказати! Думки сплутались у голові.

Мусить бути якесь пояснення!

Роберт зосередився. Дві пари слідів. Це могло означати, що хтось шпигував за ним. Але… могло бути й таке, що це він сам ступав поряд з відбитками підошов археологів.

Цілком вірогідне припущення, хіба ні?

Роберт увімкнув ліхтарик.

Перед очима шаснула тінь.