Його Величність магараджа Йоодха Шемшер прислав мені в подарунок великий кошик живих сірих куріпок. Цей делікатес був у нього завжди наготований, адже їсти куряче м’ясо не дозволялося.

Коли я одразу по прибутті зробив візит до скромного палацу магараджі, що його він мав у своєму розпорядженні як прем’єр-міністр і фактичний правитель країни, володар прийняв мене дуже ласкаво і поспілкувався зі мною, жваво змальовуючи життя в Непалі.

Попри те що в країні є король, якого називають регентом, справжнім її очільником уже багато поколінь є прем’єр-міністр, який має титул Його Величність магараджа. Цей титул отримують лише нащадки Джанґа Багадура, який у середині ХІХ століття твердою рукою поклав край палацовим інтригам і взяв владу в свої руки. Конституція країни разюче схожа з системою, що її набагато пізніше зреалізував ув Італії Муссоліні.

У період урядування брата теперішнього магараджі Чандри Шумшера, який тривав аж 26 років, тобто до його смерті 1929-го, в країні відбулася докорінна модернізація. Було скасовано рабство, а також прадавній індуський звичай «саті», який вимагав спалювати овдовілу дружину на вогнищі разом із померлим чоловіком, реформовано сільськогосподарські методи, розпочато електрифікацію країни і поліпшено транспортні служби: відкрито першу залізничну колію й побудовано підвісну дорогу до Катманду. Країна постійно потерпала від руйнівних стихійних лих. Лише за три роки до того, у січні 1934-го, в непальській долині стався жахливий землетрус, який забрав життя 7000 людей і знищив великі частини поселень.

Тут варто зауважити, що політика теперішньої династії магарадж є традиційно проанглійською, відколи Джанґ Багадур брав участь у придушенні сипайського повстання. Щоб виявити свою прихильність, королева Вікторія запросила його відвідати Лондон, і про цей візит ходить анекдот, який влучно характеризує східну тактовність і кмітливість. Коли королева під час опери пожалкувала про те, що магараджа не може розуміти слова арії, виконуваної Аделіною Патин, гість відповів: «Але ж я не розумію співу солов’я!». У пізнішому поколінні особистий контакт було поновлено, коли король Ґеорґ V після коронування приїхав з візитом до Індії і отримав запрошення до Непалу, де магараджа влаштував на його честь мисливський захід. Готуючись до нього, всю здобич, яку можна було знайти, гнали в одну казаноподібну долину, де Його Британська Величність дістав нагоду вполювати аж тридцять три тигри і чималу кількість іншої великої дичини. Цей мисливський похід, під час якого магараджа на своє нещастя впав зі слона, увічнено в великій картині, що висить у палаці біля сходів на горішній поверх. На ній зображено, як король Ґеорґ робить смертельний постріл у рикливого тигра, а магараджа лежить, простягнувшись у високій траві, немов Даниїл у лев’ячому лігві в оточенні диких звірів.

Ознакою тривання британсько-непальської дружби є той факт, що традиційну угоду про дружбу між цими двома країнами було минулого разу оновлено восени 1950 року. За цією угодою англійці й далі мають право наймати на службу членів войовничого племені ґуркгів. Цей гірський народ, який є панівним населенням у Непалі і віддавна є найліпшою частиною англо-індійської армії, воював за світову владу Британії в трьох частинах світу під час двох світових воєн силами аж 200 000 вояків.

Кульмінацією проведеного в Катманду часу стала церемонія, організована з нагоди весілля племінниці Його Величності магараджі і магараджі Панни. На самій весільній церемонії іноземцям бути не дозволялося. Усе місто барвисто вбралось і святкувало. Я мав змогу дивитися з балкона, як повз проїхала верхи на слонах, прикрашених з голови до ніг, розкішна весільна процесія в чудовому святковому одязі. Глядачеві, який спостерігав за її повільним наближенням, здавалося, наче слони несуть на спині велетенські букети.

За день до свого від’їзду додому я зробив прощальний візит до магараджі, щоб подякувати йому за всю приязнь, виявлену до мене і в мисливському таборі, і в столиці. 27 лютого я сумовито попрощався і з полковником та місіс Бейлі, щоб вирушити на узбережжя, а звідти далі до Європи. У тому, що моя подорож вийшла такою насиченою і стала такою успішною, була насамперед заслуга мого вірного друга Бейлі.

Повернення з Катманду пройшло легко, і невдовзі я вже сидів у швидкому потязі, який довіз мене до Калькутти. Там я сів на великий голландський пароплав, командний склад і решта персоналу якого зробила все можливе для забезпечення комфорту пасажирів. Ми завернули до Коломбо, столиці Цейлону, після чого попливли через Аравійське море, Аденську затоку і Червоне море до північніших широт. Наприкінці березня мене привітав у Лондоні тамтешній фінляндський посол, мій друг і родич Ґеорґ Ґріпенберґ.

Тиждень по тому я знову був удома. За час моєї відсутності в країні влада перейшла до новообраного президента Кюесті Калліо, а професор А. К. Каяндер сформував на широкій парламентській основі новий уряд. Повним ходом точилася боротьба за асигнування на оборону на 1938 рік.