Сюзен помітила його погляд, і це змусило її нахмуритись. Коли вони розстелили на траві свої куртки і сіли (паркові лави було зневажено без обговорення), вона промовила:

— Мама казала, що тебе перевіряє Паркінс Ґіллеспі. Гроші на молоко у школі мав украсти новачок, чи щось подібне.

— Вельми цікавий він персонаж, — сказав Бен.

— Мама вже провела судове слідство і винесла тобі вирок.

Сказано це було легковажно, але легковажність спіткнулася, давши прохід чомусь серйозному.

— Твоя мати не дуже до мене схиляється, авжеж?

— Ні, — сказала Сюзен. — Це випадок неприязні з першого погляду. Мені так жаль.

— Та все гаразд, — сказав він. — П’ятдесят відсотків я все одно виграю.

— Татуся? — усміхнулася Сюзен. — Просто він впізнає високий клас, коли його бачить. — Усмішка її вицвіла. — Бене, про що ця твоя нова книга?

— Це важко сказати.

Він скинув із себе лофери і зарився пальцями ніг у росяну траву.

— Хитрий викрутень.

— Та ні, я не проти тобі розповісти.

І, на власне подивування, він усвідомив, що це правда. Про роботу, що перебуває в процесі, він завжди думав як про дитину, слабку дитину, яку слід захищати й леліяти. Зайві назирачі її вбивають. Він відмовлявся бодай слово сказати Міранді про «Дочку Конвея» чи «Повітряні танці», хоча її дико інтригували обидва романи. Але Сюзен — це щось інше. У Міранди завжди був присутнім певний зондаж, її зацікавлення більше скидалось на допити.

— Просто дозволь мені подумати, як це звести докупи, — сказав він.

— А ти можеш мене цілувати, поки думатимеш? — спитала вона, лягаючи спиною на траву.

Хоч-не-хоч, він усвідомлював, яка коротка на ній спідниця; вона відкривала такий легкий підступ до позицій.

— Я думаю, це може завадити процесу мислення, — промовив він ніжно. — Нумо, подивимось.

Він нахилився і поцілував її, одну долоню поклавши делікатно їй на талію. Вона рішуче зустріла його губи і накрила його долоню своїми. За якусь мить він уперше відчув її язик, і зустрів його своїм. Вона посунулася, щоб щедріше відповісти на його цілунок, і делікатний шурхіт її бавовняної спіднички здався оглушливим, ледь не запаморочливим.

Його долоня сковзнула вище, і Сюзен випнулася у неї груддю, м’якою й повною. Вдруге по тому, як він з нею спізнався, Бен відчув себе шістнадцятирічним, шістнадцятирічним шибайголовою, зі шляхом поперед ним у шість смуг завширшки і жодних труднощів мандрівки на оці.