— А ви нас до країни Оз збираєтеся забрати? — запитала Рене Ґілмонтон.

— Ну, Смарагдовим містом я б це не назвав, — відказав Джим. — Але на острові принаймні є гаряча вода і світло.

Погляд чоловіка ковзнув животом Гарпер, і на хвилю його усмішка зів’яла, поступившись задумливому і трохи тужливому виразу.

— А ще лікарі. Хоча професор Г’юстон, їхній провідний дослідник, загинув у великій пожежі ще минулого січня.

— Великій пожежі? — перепитала Рене. — Це означає те, про що я думаю?

— Боюсь, ліків немає, — відповів Джим. — На нашому шляху випала не одна перепона. Враховуючи одну невдачу, яка, ну, була неабияким жахіттям. Брехати я не стану. Ціла контрольна група з тридцяти інфікованих, на яких тестували один препарат, загинула у вогні. Вони всі спалахнули одне по одному, за кілька годин нікого з них не стало. Пожежа вийшла з-під контролю, поглинувши центральну медичну установу, проте вцілілі співробітники об’єкту поновили роботу у фермерському будинку. Але не хвилюйтеся. Ми повідомили, що одна з вас вагітна і вже от-от має розродитися. Коли ви очікуєте дитя?

— За моїми підрахунками, я вже кілька днів переносила, — відповіла Гарпер.

Джим скрушно захитав головою.

— Що ж, принаймні вам не довелося народжувати в дорозі. Медперсонал на острові в курсі. Вони вже й ліжко для вас підготували.

Сила, з якою на Гарпер накотило полегшення, здивувала її саму. На мить у неї навіть задрижали ноги. Якийсь непоясненний біль у м’язах, та чіпка напруга, що місяцями душила її, розчинилася... нарешті у грудях їй відлягло.

— Якщо вирушимо вже, то будемо на місці до півночі, — мовив Джим. — Туди три години дороги човном, та перш ніж відбути, ви мусите пройти всі необхідні процедури. Добра новина в тому, що ми чекали на вас. Човен уже завантажено, і він готовий до відправки.

«Що він каже?» — запитав жестами Нік.

Гарпер пояснила йому. Чоловік на ім’я Джим уважно спостерігав, насупивши брови і усміхаючись кутиком рота.

— Глухий? — перепитав він, скрушно захитавши головою, коли Гарпер відповіла ствердно. — Глухий і заражений. Деяким дітлахам просто не перестає щастити.

Чоловік присів, склавши руки на колінах, і поглянув Нікові в обличчя, а тоді голосно, повільно рухаючи губами, промовив:

— Там! Куди ти прямуєш! Повно! Дітлахів! Повно малечі! Щоб гратися!

Нік скоса дивився на Гарпер, поки вона тлумачила сказане руками. Його відповідь перекладу не потребувала. Хлопчик здійняв великого пальця вгору.

Джим задоволено кивнув і, хльоснувши, напнув на обличчя маску.

— Нумо. Застрибуйте у джип.

Гарпер йшла поряд з Пожежником. Однією рукою вона тримала чоловіка за лікоть, а в іншій несла «Портативну маму». Щоб її почули крізь раптовий порив вітру, вона підвищила голос і вигукнула: