Перед відправленням жінка на ім’я Вів’єн наблизилася до них знову, тримаючи в руках маленьку взуттєву коробку. Вона піднесла її до Ніка і простягнула йому, а тоді заговорила до Пожежника, щоб він міг перекласти все хлопчику.

— Це всі епізоди «Доктора Хто», які я тільки маю, — пояснила Вів’єн. — Три місяці тому на острів вирушив один хлопчина. Він хіба на кілька років старший за Ніка, йому десь чотирнадцять, і я чула, що він поціновувач наукової фантастики. Я йому обіцяла передати свою колекцію, щоб йому було що дивитися. Можете сказати Нікові, аби передав це Джареду Моррісу? І ще, скажіть йому, будь ласка, що він теж може їх дивитися. Гадаю, Джаред буде не проти. А ще Джаред був би радий мати кмітливого друга, який навчить його мови жестів.

— Дуже люб’язно з вашого боку, — відповів Джон Руквуд, а тоді пояснив усе Нікові, який поважно взяв взуттєву коробку, повну DVD-дисків.

Коли Вів’єн підвелася, її очі блищали, повні сліз.

— Люди. Я навіть уявити не можу, через що ви пройшли. Я щоночі молюся, щоб ви знайшли зцілення. Багато хто з нас молиться. Одного дня ви всі повернетеся, живі й здорові, і розповісте стільки історій, що й подумати годі.

— Дякуємо за все, що ви для нас зробили, — насилу вимовила Гарпер.

— Аби тільки я могла зробити більше, — сказала Вів’єн. — Рагу з індички і старенькі Ді-Ві-Ді для людей, які пройшли крізь пекло.

— За моїми стандартами, рагу з індички і старі епізоди «Доктора Хто» — це майже райське блаженство, — відповіла Рене.

Вів’єн кивнула. Говорити вона не могла, ледве даючи раду напливу емоцій. Жінка притисла кінчики пальців у рукавицях до лицьового щитка і відпустила їм повітряний цілунок. А тоді простягнула руку, торкаючись Нікової щоки.

— Перекажи Джаредові, що тітка любить його.

Вів’єн здійняла руку, востаннє змахнувши на прощання, а тоді розвернулася, зморгуючи сльози.

— Тобі сподобалося рагу? — запитала Рене в Еллі.

Дівчина спантеличено глипнула на неї.

— Нормальне. Ми вже можемо рушати?

— Так! — відгукнувся Джим. — Нумо. Ваша яхта чекає, панове.