— Я думаю, що я забагато працюю, — відповів я їй. — І замало цим насолоджуюсь.
Вона затихла на момент, а потім сказала:
— Це через те з тим хлопцем, якого довелося відпустити, чи не так? Того хлопця, який... Він убивав дітей?
— Це одна із причин. Я не люблю незавершених справ.
Рита кивнула, майже так, як ніби зрозуміла, про що саме я говорив.
— Це дуже... Я хочу сказати, що бачу, як це тривожить тебе. Може тобі слід... не знаю. Що ти зазвичай робиш, аби розслабитись?
Сказати їй, що я роблю, аби розслабитись, звісно, було би смішно, але, мабуть, це все ж таки не було найкращою ідеєю. Тому натомість я промовив:
— Ну, я люблю вивести свій катер. Порибалити.
І тихий, дуже м"який голосок позаду мене промовив: «Я теж». Лише моя сталева, тренована нервова система не дозволила мені розбити череп об стельовий вентилятор. До мене було практично неможливо підкрастися непоміченим, але зараз я і поняття не мав, що в кімнаті знаходився ще хтось. Я обернувся і побачив Коді, хлопчина дивився на мене своїми великими, немигаючими очима.
— Ти теж?, — сказав я. — Любиш рибалити?
Він кивнув; два слова за один раз були для нього майже денним лімітом.
— Ну, тоді, — вимовив я. — Думаю все вирішено. Як щодо завтрашнього ранку?
— О, — сказала Рита. — Я не думаю.. я маю на увазі, він не... Ти не мусиш, Декстере.
Коді подивився на мене. Звісно ж він нічого не вимовив, але це й не було потрібно. Все було в його очах.
— Рито, — сказав я. — Іноді хлопцям треба час, аби побути наодинці від дівчат. Коді і я підемо рибалити вранці. Дуже рано-вранці.
— Чому? — запитав мене Коді.
— Я не знаю чому. Але рибу йдуть ловити дуже рано, тож і ми так зробимо.
Коді кивнув, поглянув на свою маму, а потім розвернувся і пішов у коридор.
— Справді, Декстер, — сказала Рита. — Ти не мусиш цього робити.
І, звісно ж, я знав, що не мусив. Але чому ж ні? Це напевно не завдасть мені прямо таки фізичного болю. Крім того, буде дуже приємно поїхати звідси на декілька годин. Особливо від Доукса. І все таки, знову ж: я не знаю чому так сталося, але діти насправді були важливими для мене. Я не впадав в ейфорію від навчання їзді на велосипеді, але якщо дивитися загально, діти для мене були більш цікавими, ніж їх батьки.