— Я хочу подякувати вам за співпрацю в цій справі. Надзвичайно важливо, щоб все зберігалося в таємниці до тих пір, поки не почнуть працювати мої люди.
Капітан Меттьюз знову відкашлявся й вимовив:
— Гм... Я, ем, думаю, ви хочете, щоб ми продовжували стандартні слідчі процедури... опитування свідків і таке інше.
Чатскі повільно похитав головою.
— Абсолютно ні. Я хочу, аби ваші люди негайно вийшли з гри. Я хочу, щоб вся ця справа припинилася, зникла з позиції вашого департаменту, капітане, я хочу, щоб ця справа взагалі ніколи не існувала.
— І що, ВИ перебираєте на себе розслідування? — вимогливо запитала Деб.
Чатскі подивився на неї і його посмішка стала більшою.
— Вірно. — сказав він.
Напевно він би продовжував нескінченно посміхатися, якби не офіцер Коронел, — коп, який сидів на веранді зі старою леді, що плакала і блювала. Він прочистив своє горло і вимовив:
— Так, добре, хвилиночку, щодо цього, — і в його голосі почулася ворожість, яка видала його настільки непомітний до цього акцент. Чатскі повернувся подивився на нього, а посмішка так і лишилася на його обличчі. Коронел явно нервував, але достойно витримав задоволений вигляд Чатскі. — Ви намагаєтесь перешкодити нам тут робити свою роботу?
— Ваша робота — це захищати і служити. В даному випадку це означає — захищати інформацію і служити мені.
— Це якесь собаче лайно. — промовив Коронел.
— Не має значення, якого походження це лайно, — сказав Чатскі йому. — Ви все зробите.
— Хто на біса ви такий, щоб вказувати мені?
Капітан Меттьюз побарабанив по столу пальцями:
— Годі, Коронел. Містер Чатскі прибув із Вашингтона, і я отримав інструкцію надавати йому будь-яку допомогу.
Коронел похитав головою:
— Але він же не із клятого ФБР.
Чатскі просто на все це посміхався. Капітан Меттьюз глибоко вдихнув, аби щось сказати, але Доукс повів свою головою на декілька сантиметрів до Коронелу і сказав йому:
— Стули пельку.