— Тому що ми тут, — відповів він, знизуючи плечима.

Вона затримала на ньому погляд трохи довше, зважуючи, а потім передала

йому немовля. Оґі тримав дитину на простягнутих руках, причарований

червоним, розлюченим личком, краплиною сопельки на крихітному кирпатому

носі, ніжками у фланелевих повзунках, що «накручували велосипедні

педалі». Дженіс змійкою сковзнула у спальник, а потім підняла руки:

— Подай її, будь ласка, мені.

Оґі віддав дитину, і жінка зарилася в глиб спального мішка. Збоку, там, де черга робила перший поворот назад, на них задивилися двоє молодиків.

— Пильнуйте власні справи, хлопці, — промовив Оґі, і вони відвели

погляди.

— Ти не подаси мені переміну? — попрохала Дженіс. — Перш ніж годувати, мені треба її перевдягти.

Він присів, впершись одним коліном у мокрий асфальт, і розстебнув зіпер

на стьобаній сумочці. На мить він здивувався, побачивши там замість

памперсів ганчір’яні підгузки, а потім зрозумів. Ганчір’яні можна

використовувати знову і знову. Можливо, ця жінка не така вже й конче

безпорадна.

— Я тут бачу ще пляшечку «Бейбі меджик»[7]. Тобі вона треба?

Зсередини спального мішка, звідки тепер стирчало тільки пасмо її

рудуватого волосся, долинуло:

— Так, будь ласка.