Коли Ходжес із невеличким стосом пошти повертається в своє крісло, ведучий бійцівського шоу якраз каже «до побачення», обіцяючи своїй

аудиторії на «ТіВі Ленд»[25], що завтра будуть карлики. Фізичного чи

розумового ґатунку, він не уточнює.

Біля «Лей-Зі-Боя» стоять два невеличких пластикових контейнери для

непотребу, один для пляшок, які можна здати, інший для сміття. До сміття

йде рекламний буклет з «Волмарту», який обіцяє ВІДКОТ ЦІН; адресована

НАШОМУ УЛЮБЛЕНОМУ СУСІДУ пропозиція страхування для фінансового

забезпечення похорону; оголошення про те, що всі DVD тільки один тиждень

продаватимуться в «Дискаунт Електронікс» на 50 % дешевше; розміром як

поштова листівка прохання «вашого важливого голосу» від парубка, який

змагається за вакантне місце в міській раді. Є там і фотографія цього

кандидата, Ходжесу він нагадує доктора Оберліна, дантиста, який жахав

його в дитинстві. Є там також і буклет від супермаркету «Албертсонс»[26].

Його Ходжес відкладає вбік (тимчасово накриваючи ним батьківський

револьвер), бо він нашпигований купонами.

Останнім у пошті йде справжній лист — відчувається, що доволі товстий, —

у конверті ділового розміру. Він адресований: #Дет. К. Вільяму Ходжесу

(пенс.), Харпер-ровд № 63#. Зворотної адреси на ньому нема. У лівому

верхньому куті, де вона зазвичай міститься, він бачить друге у своїй

сьогоднішній пошті усміхнене обличчя. Тільки тут воно не таке, як те, що