газет зникли, а третя існує на реанімаційному забезпеченні.

Махаючи рукою аудиторії, на подіум широкими кроками сходить ведучий у

стильному костюмі. Відтоді, як він пішов у відставку з поліції, Ходжес

дивиться це шоу майже кожного будня, і вважає, що цей чоловік занадто

меткий для такої роботи — роботи, що трохи схожа на занурення в

каналізацію з аквалангом, але без гідрокостюма. Він вважає, що ведучий —

чоловік того типу, який одного дня скоїть самогубство, а потім усі його

друзі та близькі родичі казатимуть, що жодного уявлення не мали, ніби з

ним щось не так; вони гомонітимуть, яким він був життєрадісним, коли вони

бачили його востаннє.

На цій думці Ходжес знов неуважно погладжує револьвер. Це модель

«Вікторі»[16]. Старий, але годящий. Коли Ходжес ще служив, його власним

пістолетом був «Глок .40»[17]. Куплений ним особисто — від офіцерів у

цьому місті очікується, щоб вони самі купували собі службову зброю —

тепер він лежить у сейфі в спальні. У сейфі, а отже, в безпеці. Ходжес

його розрядив і поклав туди після своєї відставної церемонії й відтоді на

нього не дивився. Нецікаво. Хоча цей .38-й йому подобається. Він має до

нього якусь сентиментальну прив’язаність, але є дещо й поза цим.

Револьвери ніколи не заклинює.

А ось і перша гостя, молода жінка в короткій блакитній сукні. Обличчя в