Удача — щасливий збіг сприятливих умов; та кому потрібна удача, якщо знаєш, що відбудеться за п’ятдесят сім секунд? Вважатимемо, що за хвилину. Недостатньо довгий час?

Спробуйте затримати на цей час дихання. Спробуйте покласти руку на розпечену до червоного грубку і протриматися половину цього часу. За хвилину можна пройти сто метрів, пробігти пів кілометра, впасти з висоти майже п’ять кілометрів. Можна завагітніти, померти, одружитися. П’ятдесяти семи секунд достатньо для багатьох речей.

Достатньо, щоб перевернути карту, щоб забити м’яч, щоб зупинилися кинуті кості. Френк — безпрограшний переможець, як не крути.

Він потягнувся, насолоджуючись душем, дотиком гарячої води під потужним напором. Повернув кран і задихнувся, коли потекла крижана вода, а шкіра взялася сиротами. Холодна ванна взимку — прикрість, якщо в тебе немає вибору, і приємна екстравагантність, якщо є. Френк знову перемкнув кран на гарячу воду, трохи почекав, вимкнув струмінь і вийшов із душу, витираючись пухнастим рушником.

— Френку, любий, ти ще довго?

Жіночий голос із тією особливою інтонацією породистого вищого класу, аристократів за шлюбом чи народженням. Леді Джейн Сміт-Коннорс — багата, допитлива, знуджена й нетерпляча.

— Хвилинку, солоденька! — крикнув Френк і кинув рушник. З усмішкою поглянув униз на своє тіло. Гроші поправили кульгаву ногу. Гроші поправили також безліч інших речей: його вбрання, акцент, смаки. Він досі залишався грішним янголом, але на зламаних крилах з’явилася новенька блискуча позолота.

— Френку, любий!

— Іду!

Його щелепи стиснулися так, що аж м’язи заболіли. Розпусна сучка! Вона запала на його обличчя й репутацію і має заплатити за свою допитливість. Але це може зачекати. Спершу павукові слід гарненько й ретельно загорнути мушку в своє павутиння.

Голе тіло прикрити шовковим халатом. Волосся розчесати щітками. Попшикати спреєм проти неприємного запаху з рота. Жеребець майже готовий до виступу.

У ванній кімнаті було вікно. Френк відсунув завіси й визирнув у ніч. Далеко внизу розсипи вогнів килимом вкривали вологу землю. Лондон гарний, Англія гарна. Дуже гарна, особливо для гравців — тут вони не платять податку на виграш. І тут частіше, ніж деінде, виграють великі суми. Не заради готівки — вона цікавить лише плебеїв, — а для встановлення необхідних зв’язків і створення щодня настрою, як на Різдво.

Лондон. Місто, де до Особливих ставляться з великою пошаною.

— Френку!

Нетерплячість. Роздратування. Гордовитість. Ця жінка чекає, коли її обслужать.

Вона була висока, дещо кутаста — школярка-переросток, котрій слід носити твідові костюмчики й хокейну ключку. Однак зовнішність оманлива. Покоління шлюбів між родичами зробили більше за розподіл плоті та кісток. Це призвело до передчасного занепаду і створило цілу купу киплячих розладів. З медичної точки зору вона божевільна, проте людей її класу ніколи не вважають божевільними, лише «ексцентричними», ніколи не вважають тупими, лише «безтурботними», ніколи не вважають зловтішними чи жорстокими, лише «дивними».

Він потягнувся, обійняв її, притиснувшись пучками великих пальців до її очей. Жінка смикнулася назад від несподіваного болю. Френк натиснув сильніше, і вона скрикнула від болю й страху сліпоти, від якого зводило шлунок. У чоловікових думках внутрішній годинник лічив секунди. П’ятдесят одна… п’ятдесят дві…

Його пальці натиснули на перстень.

— Френку!