Я взагалі-то не хотів вдаватися в подробиці, оскільки знав, що він хотів тричі при оказіях подолати Логрус, і кожен раз в останній момент відступав, подивившись на нього. Напевно, його також турбували не прибрані нікуди Сухе скелети невдах. По-моєму, Юрт знав лише трішки, або зовсім небагато здогадувався про те, що мені відомо про останні два випадки, коли він передумав. Тому я вирішив применшити свої досягнення.

— О, насправді не відчуваєш нічого особливого, — протягнув я, — до тих пір, поки дійсно не застосуєш її. А тоді це важко описати.

— Я подумую сам незабаром зайнятися цим, — сказав він. — Було б непогано подивитися деякі Відображення, а може навіть знайти де-небудь королівство для себе самого. Ти не можеш мені дати яку-небудь пораду?

Я кивнув.

— Не озирайся, — порадив я. — Не барися. Вперед і тільки вперед.

— Схоже на наказ, як я армії, — засміявся він.

— Вважаю, схожість є.

Він знову засміявся і запропонував:

— Пішли, вполюємо собі жанда.

У той полудень ми втратили слід в зарослях серед опалого листя і сучків. Ми чули, як жанд ломився крізь чагарники, але важко було відразу визначити, в який бік він йшов. Я стояв спиною до Юрта і дивився на узлісся, намагаючись знайти якийсь слід, коли Факір туго стягнув моє зап"ястя, а потім розмотався і впав на землю.

Я нахилився, щоб підняти його, гадаючи, що ж сталося, коли почув зверху дзвін. Швидко піднявши погляд, я побачив, що зі стовбура дерева прямо переді мною стирчить стріла. Вона встромилася на такій висоті від землі, що якби я залишився стояти, вона увійшла б мені в спину.

Я швидко обернувся до Юрта, навіть не випрямляючись зі свого зігнутого положення. Той вставляв у лук нову стрілу.

— Не озирайся, — повторив він. — Не баріться. Вперед і тільки вперед, — і засміявся.

Я кинувся йому в ноги, коли він підняв зброю. Лучник досвідченіший, ймовірно, убив би мене, проте, побачивши, що я метнувся до нього, він вдарився в паніку і випустив стрілу завчасно, так що вона потрапила мені в бік шкіряного жилета і не зачепила тіла.

Я підсік його вище колін, і він упустив лук, падаючи на спину. Він вихопив мисливський ніж, відкотився вбік і змахнув зброєю, цілячи мені в горло. Я схопив його за зап"ястя лівою рукою і був кинутий на спину силою інерції. Відвівши від себе ножа, я одночасно вдарив його правим кулаком в лице. Він штовхнув мене коліном у пах, блокувавши удар.

Вістря ножа опустилося на відстані якихось дюймів від мого горла, і цей удар ще більше зруйнував мій опір. Все ще страждаючи від болю, я зумів вивернути його руку, порізавши по ходу справи його кисть. Потім штовхнув його правою, потягнув на себе лівою і відкинувв вліво по напряму повороту. Його рука вийшла з мого ослаблого захоплення, і він відкотився в сторону, а я спробував встати — і тут я почув його пронизливий зойк.

Піднявшись на коліна, я побачив, що він лежить на правому боці, і ніж лежить в декількох футах за ним, застрягши в переплетенні зламаних сучків. Він притиснув до лиця обидві руки і без слів, по звірячому, мукав від болю.

Я підійшов до нього подивитися, що трапилося, тримаючи напоготові Факіра, якщо він раптом задумав небудь фокус.

Але він не прикидався. Діставшись до нього, я побачив, що гострий кінець лежачого сука пронизав йому праве око. По щоці і правій стороні носа стікала кров.

— Перестань сіпатися! — Звелів я йому. — Ти ще більше погіршуєш справу. Дай я його вийму.