Мовби прочитавши мої думки, містер Геллоран легенько кивнув і знову відвернувся. Із вдячністю — і то не лише через мій переповнений сечовий міхур — я швиденько перетнув задвір’я і крізь скляні двері заскочив до кімнати.

У вітальні було темно й доволі прохолодно. Я зачекав, доки очі призвичаїлися. Усюди лежали подарунки. Десятки різноманітних іграшок. Іграшок, які я теж хотів отримати на день народження, хоча й знав, що ніколи не отримаю. Я заздрісно роззирався кімнатою… коли побачив її. Посеред вітальні лежала середніх розмірів коробка, обгорнута в подарунковий папір із зображенням «Трансформерів». Нерозпакована. Певно, хтось припізнився і залишив її там. Гладкий Ґев нізащо не залишив би нерозпакованого подарунка.

У ванній кімнаті я зробив свою справу і, вертаючись назад через вітальню, знову зиркнув на ту коробку. Хвильку повагавшись, я схопив її та поніс із собою надвір.

Групки дітей розсипалися по усьому задньому дворі. Гладкий Ґев, Ніккі, Металевий Міккі й Гоппо, червоні, розпашілі і щасливі, сиділи півколом на траві, потягуючи колу. Волосся Ніккі ще не встигло обсохнути і трохи заплуталося. Крапельки води мінилися на її руках. Того дня вона була одягнена в сукенку. Вона їй дуже личила. Сукня була довга і квітчаста. І закривала синці на її ногах. Ніккі завжди мала синці. Я ніколи не бачив її бодай без одного коричневого чи фіолетового сліду де-небудь на тілі. А одного разу вона навіть мала підбите око.

— Агов, Мюнстере! — гукнув Гладкий Ґев.

— Ніколи не здогадаєшся, що…

— Ти врешті схаменувся й більше не косиш під гомика?

— Ха-ха. Я знайшов подарунок, якого ти ще не відкрив.

— Не може бути. Я відкрив їх усі.

Я простягнув йому коробку.

Гладкий Ґев схопив її.

— Кльово!

— Від кого? — запитала Ніккі.

Гладкий Ґев потрусив коробку, оглянув її зусібіч. Жодної листівки чи наліпки.

— Хіба не байдуже? — він почав здирати обгортковий папір і за мить уже насупився. — Що за чортівня?

Ми всі зазирнули в коробку. Чимале відерце кольорової крейди.

— Крейда? — пирхнув Металевий Міккі. — Хто подарував тобі крейду?

— Звідки мені знати. Подарунок не підписано, розумнику, — огризнувся Гладкий Ґев. Він зняв з відерця кришку і вийняв кілька шматочків крейди. — І що я маю робити з цим лайном?

— Та нормальний подарунок, — почав був Гоппо.

— Шановні, це справжнісінька купа смердючого кінського лайна.