– А мій Борька точно до цього причетний? – про всяк випадок вирішив уточити Никифор Кузьмич.

– Візьміть будь-який зошит вашого синка і порівняйте його почерк з цим листом. Все надто очевидно! Хочете, зараз дам його зошит? У мене є.

– На конверті листа, надісланого до «Піонерської правди», є вихідний штемпель поштового відділення, – підхопив московський гість. – До того ж назву населеного пункту вони чітко вказали: «смт Карнаухівка, Дніпропетровська обл., УРСР». Школа в вашому селищі одна-єдина, отож з’ясувати, хто склав і написав листа, було не важко.

– Але головна заковика в тому, що наш дільничний так і не з’ясував остаточно, що ж означає оце загадкове «ТДПЗ».

– Як це?!

– Товаришу Артеменко, ви ж строк відмотали, – розвів руками завуч, – отож мусите знати, що інформатори є скрізь. І навіть в класі, де навчається ваш синок. Просто інформація може надходити суперечлива. Якби дільничний завів справу, тоді, повірте, з’ясував би все, що потрібно. А так… А так, товаришу Артеменко, є дві версії. Однаково робочі.

– Які саме?

– Згідно з першою, «ТДПЗ» означає «Товариство дітей проти зубрилок». Це більш-менш м’який варіант… скажімо так. Звісно, умовно-м’який, бо створювати незаконні товариства – це, знаєте, загрожує наслідками. Для радянських дітей і молоді у нас працюють три офіційні організації: жовтенята, піонери і комсомол. Борису вашому за віком треба в піонерах ходити, а тут, бачте, чого надумали?! Ач, «товариство» якесь самопальне!..

– А що ж друге?..

– А друге, товаришу Артеменко – це «Товариство дітей політичних зеків». Розумієте, чим це попахує, враховуючи те, що у вас у самого за плечима строк висить?..

Від напливу почуттів Никифор Кузьмич поліз до кишені й намацав там свою люльку в старому потертому капшуці.

– Що ви там шукаєте? Сподіваюсь, це не пістолет…

По тону відчувалося, що завуч жартує, однак Никифору Кузьмичу було зовсім не до веселощів. Він завжди побоювався, що «органи» дізнаються про його давню участь у Громадянській війні на боці армії УНР. Так старанно маскуватися все життя… Він же навіть про люльку цілу легенду вигадав, буцімто її курив сам товариш Будьонний!.. Тому майже все життя було прожите тишком-нишком, нібито впівсили.

Ось тільки дідько лисий смикнув його підключитися до протестів проти спорудження Каховського водосховища. Хоча можна було одразу ж здогадатися, що це чистісінька провокація: сексоти Міністерства держбезпеки самі розповсюджували плітки про таємний рух спротиву, демонстрували саморобні газети й листівки… і негайно «брали на олівець» тих, хто цьому співчував! За Никифором Кузьмичем жодних особливих гріхів, окрім усного співчуття, не виявили – отож дали заради профілактики 5 років. А коли звільнився достроково – викинули всю сім’ю із Запоріжжя: обласний центр, аякже!.. Саме тому він і працює могильником на селищному цвинтарі, бо після відсидки на жодну іншу роботу його не брали. Через мізерну зарплатню Улянка змушена гробити здоров’я на Дніпродзержинському коксохімі – бо інакше жити за що?!

І треба ж такому статися, щоб тепер їхній Борька утнув подібний фортель! «Товариство дітей політичних зеків» – ТДПЗ… Ще й листа в «Піонерську правду» накатав. Вони, бачте, за рівні права трійочників і відмінників. Це ж треба таку дурню утнути!!! От як вони до такого додумалися, га?!

– Бачу, ви неприємно здивовані, – обережно мовив завуч.

– Не те слово! – здригнувшись, підтвердив Никифор Кузьмич. – Я одне не розумію: чому дільничний справу не відкрив?!

– Та я й сам не знаю, якщо чесно, – завуч виглядав розгубленим. – Я з ним уже трохи роззнайомився. Мужик він бувалий, по всьому видно. Війну пройшов… і до речі, ці місця від фашистів визволяв – Дніпродзержинськ з околицями. Щось там на війні таке сталося, що він по-людськи вибудовує стосунки з тими, хто відсидів. Не те що його попередник…

– Знали б ви, що у нас в Москві коїться!.. – тепер настала черга товариша Хмелика, щоб зітхати з непідробним сумом.

– Коротше, як би там не було, а дільничний інспектор прийшов до мене та й каже по-простому, по-людськи: отакі справи, товаришу Когут, даю шанс батькам і школі спільними зусиллями вправити мізки цим лобурякам, які це своє «ТДПЗ» утворили. Сподіваюся, що виростуть вони нормальними радянськими людьми, а не сволотою зі смердючої канави, тоді мене ще добрим словом згадають. А як не впораєтеся – що ж, відкрити кримінальну справу можна завжди.