Книги

Керрі

22
18
20
22
24
26
28
30

— Ні.

— Скинь її, Керрі. Ми підемо й спалимо її разом, а тоді молитимемось за прощення. Ми спокутуємо. — У її очах заблищала дивна, неприкаяна ревність, що находила на неї під час подій, які вона вважала випробуваннями своєї віри. — Я лишуся вдома, а ти не підеш до школи. Будемо молитися. Будемо просити подати нам Знак. Станемо на коліна й молитимемо про Благодатний Вогонь.

— Ні, мамо.

Мати піднесла руку й ущипнула себе за обличчя. На ньому лишився червоний слід. Вона почекала реакції Керрі, не дочекалася, скрутила з пальців правої долоні пазурі й рвонула ними свою щоку. На ній дрібно виступила кров. Мама заскиглила й похитнулася на п’ятах. Її очі екзальтовано засвітилися.

— Годі себе кривдити, мамо. Це мене теж не зупинить.

Мама закричала. Вона склала праву долоню в кулак і вдарила себе в зуби. Знову кров. Вона вмочила в неї пальці, замислено на неї подивилася та обмазала нею палітурку Біблії.

— Омита кров’ю Ягняти, — прошепотіла вона. — Багато разів. Багато разів ми з ним…

— Вийди, мамо.

Та блиснула на Керрі очима. На її обличчі задубів страхітливий вираз праведного гніву.

— Бог не може бути осміяний, — прошепотіла вона. — Знай, що гріх твій знайде тебе. Спали її, Керрі! Відкинь сатанинську червінь і спали її! Спали! Спали!

Двері самі по собі махом розкрилися.

— Іди собі, мамо.

Мама посміхнулася. Скривавлені губи зробили посмішку гротескною й недоброю.

— Як Єзавель упала з вікна вежі, так хай буде і з тобою, — сказала вона. — І прийшли собаки й злизали кров її. Так сказано в Біблії! Так…

Її ноги посунулися підлогою, ніби дерев’яні дошки перетворилися на лід. Мама перелякано глянула вниз.

— Припини! — закричала вона.

Уже опинившись у коридорі, вона вхопилася за ручку на дверях і якусь мить за неї трималась, а тоді її пальці зірвалися, хоча за руку нібито ніхто не смикав.

— Мамо, я тебе люблю, — рівно сказала Керрі. — Вибач.

Вона візуалізувала собі, як двері зачиняються, і ті так і зробили, ніби на них вітерець повіяв. Обережно, щоб не зашкодити матері, Керрі забрала уявні руки, якими вона її виштовхала.

За секунду Марґарет загупала у двері. Керрі тримала їх зачиненими, її губи тремтіли.