Барні ліг спати тільки через півтори години. Валявся в ліжку, дивився на стелю, широке, як у дельфіна, чоло то вкривалося потом, то висихало. Барні думав про ймовірних гостей. Перш ніж вимкнути світло, він пішов у ванну кімнату й узяв зі скриньки неіржавке дзеркальце для гоління, що випускали для морських піхотинців.
Барні почалапав у кухню, відчинив розподільчий щиток на стіні й примотав дзеркало до дверцят липкою стрічкою.
Ось і все, що він міг зробити. Уві сні Барні смикався, мов пес.
Після наступної зміни в лікарні він приніс додому набір для аналізів у випадку зґвалтування.
Розділ 97
Доктор Лектер не мав змоги суттєво поліпшити інтер’єр оселі німця, бо не мав права викидати меблі. Допомагали квіти й ширми. Яскраві кольори цікаво контрастували з масивними шафами, що темніли під стелею. То був давній, принадний контраст — мов метелик на панцерній рукавиці.
Відсутній домовласник явно був зациклений на Леді й Лебеді[155]. Міжвидове злягання було представлене не менш як у чотирьох бронзових фігурках різної якості, найкраща — репродукція роботи Донателло, і на восьми картинах. Одне полотно Лектерові припало до смаку — творіння Енн Шинглтон[156], за її геніальні анатомічні подробиці й справжню пристрасть у паруванні. Решту картин він завісив. Огидна колекція бронзи з мисливськими мотивами також зникла під простирадлами.
Рано-вранці доктор дбайливо накрив стіл на три персони, тоді оглянув його під різними кутами, приставивши кінчик пальця до носа, двічі змінив підсвічники й прибрав цупкі столові серветки з трояндами. Скатертина з брижами допомогла візуально зменшити овальний обідній стіл.
Темний, негостинний сервант став не так схожий на крейсер-авіаносець, коли доктор виклав на ньому столове накриття та яскраві мідні сковорідки. Окрім того, Лектер висунув кілька шухляд і поставив у них горщики з квітами, на кшталт висячого саду.
Він побачив, що в кімнаті забагато квітів і треба додати ще, аби виправити ситуацію. Перебір — це погано, але якщо взагалі перевалити через край, то все буде гаразд. Він вирішив поставити на стіл два букети: срібну тацю з розсипом півоній, білих, мов ті «сніжки», і великий, високий оберемок із ірландських дзвіночків, голландських ірисів, орхідей і папугових тюльпанів, які зайняли широку площину стола й створили інтимний простір. Біля неглибоких тарілок розташувався невеличкий сніжний вихор кришталю, але виделки та ножі зберігалися в теплі, аби викласти їх на стіл в останній момент.
Першу страву слід було готувати при гостях, тож доктор Лектер зручно облаштував спиртові пальники, мідну fait-tout й сотейник, а також спеції та пилку для розтинів.
Можна поїхати в місто й дістати ще квітів. Кларіс Старлінг спокійно відреагувала на те, що його не буде вдома. Лектер запропонував їй поспати.
Розділ 98
По обіді п’ятого дня після вбивств Барні закінчив голитись і вже протирав обличчя спиртом, коли почув на сходах кроки. Йому майже був час виходити на роботу.
Наполегливий стук. За дверима стояла Марґо Верджер. У руках вона тримала велику сумку й малий гаман.
— Привіт, Барні.
Вона мала втомлений вигляд.
— Привіт, Марґо. Заходь.
Він запропонував їй присісти за кухонний стіл.
— Хочеш «коли»?