Лаура сиділа у величезній приймальні в баштах ITV, вдячна за встановлений кондиціонер. Вона пройшла довгий шлях, відколи працювала тут редактором сценаріїв у відділі драми, ще коли їй було двадцять. Саме тоді вона й закохалася в Говарда й покинула все, коли народилися спочатку Роуз, а потім і Даніель. Лише коли Даніель став підлітком, вона зрозуміла, що в неї з’явився вільний час, тож невпевнено вирішила випробувати долю з ідеєю для нової драми. Деякі з її давніх знайомих тепер працювали у відділах драми на каналах, і після кількох листів у стилі «Пам’ятаєш мене?» (у цій індустрії всі всіх знали) їй призначили перші важливі зустрічі, а згодом Лаурі вдалося продати ідею. Відтоді минуло вже сім років і тепер вона володіла маленькою, однак успішною компанією й була, як їй здавалося, шанованою в цих колах. Окрім того, кілька років поспіль вигравала премію БАФТА[9], хоча й відомо, якими примхливими та залежними від моди можуть бути такі речі: наразі рейтинги очолювала комедійна акторка, котра також грала й у драмах, тому кожна пропозиція, під якою стояло її ім’я, отримувала зелене світло й, як можна було здогадатися, продовжить здобувати нагороди. А вже за два роки на її місці опиниться хтось інший.

Лаура перевірила повідомлення на своєму i-Phone. Як вона й припускала, у суботу Даніель не ночував удома, однак у неділю в неї з’явилася ще більша впевненість у тому, що його відсутність затягнеться. Лаура приготувала для сина обід, проте його довелося прибрати до холодильника, а потім вона тинялася навколо будинку, з нетерпінням очікуючи на його повернення, і з кожною годиною хвилювання росло. Близько п’ятої вона раптом зрозуміла, що він може не повернутися й цієї ночі, і розсміялася над собою та над своїми переживаннями. Вона суворо вилаяла себе й пішла в ліжко, так і не зустрівшись із найдорожчими людьми впродовж усього дня, оскільки Говард поїхав грати в гольф.

Назвали її ім’я, і коли до неї підійшла особиста помічниця редактора, вона підвелася. Він провів її до ліфта, а потім до маленької кімнати для зустрічей на восьмому поверсі із зображенням Еркюля Пуаро на вікні.

— Лаура! — вигукнула Елісон так, наче вітала давно втрачену подругу.

Вони чмокнули одна одну в щічку. Елісон завжди розмовляла енергійно, на підвищених життєрадісних тонах, тому Лаура вважала за краще відповідати так само.

— Як ти? — випалила Елісон, сідаючи на один із пластикових стільців. Лаура сіла навпроти.

— Чудово!

— Що ж, ми з нетерпінням чекаємо на вихід першої серії. — Елісон також завалювала свої речення незвичними прикметниками: «розкішний», «неймовірний», «фантастичний», — і вони часто скрадалися поруч, як ніндзя, чекаючи на слушний момент, щоб атакувати з гучною демонстрацією сили.

Лаура подумки зітхнула з полегшенням, однак це була гірко-солодка пігулка. Останньої хвилини вона внесла зміни в заключну серію, як «радила» Елісон, аргументуючи це тим, що коханці нізащо б не пішли, не попрощавшись із покинутим давнім другом, сперечаючись у своєму фірмовому пасивно-агресивному стилі.

«Не знаю, я просто в це не вірю, а ти?» — сказала вона, а Лаура подумки відповіла: «А я вірю, як, здається, повірила й ти, коли читала сценарій півроку тому». Вона намагалася переконати Елісон у зворотному, однак це було все одно, що штовхатися зі стіною, до того ж вона знала: якщо в найближчому майбутньому хоче отримати другий серіал чи будь-яку іншу домовленість з ITV, то повинна бути «не проблемною», тож зробила те, чого від неї вимагали. Звісно ж, режисер був не в захваті від змін, головним чином у його роботі, однак його заспокоїли, пообіцявши дві серії в бажаних наступних серіалах.

— Тепер закінчення мені й справді до вподоби. Я бачила його цього ранку й була… — Елісон у театральній агонії притиснула руки до грудей. Молодий асистент безшумно приніс чай і поставив на скляному столі. Поки Елісон запевняла її, що от-от розплачеться, Лаура подякувала йому.

— Рада, що тобі подобається.

Лаура знала, що Елісон дуже потрібно випустити хіт, як, зрештою, і всім, хто працював у цьому бізнесі. Її останній серіал не здобув очікуваної кількості глядачів, і коли це сталося, люди почали хвилюватися. Ніхто на телебаченні не любив зазнавати невдачі, і вже почали шукати цапа-відбувайла. В Елісон був винятковий талант уникати такої ролі, однак, навіть озброївшись підкріпленням та власним его, вона вважала, буцімто щойно врятувала гарну драму й перетворила її на феєричну.

— Я говорила з Шоном, і він хоче знати, що ще «Кавендіш Пікчерз» можуть нам запропонувати.

Ось і її винагорода, і цього разу полегшення було солодшим. Останні кілька років стали важкими часами для продюсування, і Лаурі був необхідний новий контракт. Шон був керівником відділу драми й міг дати їй зелене світло. Те, що він хотів працювати з нею знову, було дуже гарною новиною.

— У тебе є щось, що б ти хотіла з нами обговорити?

Лаура згадала свою дошку ідей — на ній було кілька нових, які вона вже позначила для ITV.

— Так.