— Вони дуже схожі. Лишень потрібно це зрозуміти.

— Напевно, ти гарно вчилася в школі.

— Так. От тільки в школі я вивчала лише французьку.

— А як?..

— Вивчила самостійно. Завантажувала навчальні курси з інтернету.

— Ого. — Він знову дивився на неї із захватом. — Ого! Якби ж тільки ти була поруч під час мого Гранд-туру.

— У тебе був Гранд-тур?

— Це була ідея моєї матері. Було чудово: на Східному експресі ми заїхали так далеко, як тільки змогли, — знову ж таки її ідея, — потім подорожували Європою потягом. Я бачив неймовірні місця.

Черрі виїжджала за кордон лише раз, — в Австралію, — тому була одержима тривалими поїздками найкращими європейськими містами, проте в них не було часу, щоб обговорювати це й далі, оскільки оркестр знову почав розігріватися, тож вони пересіли обличчям до сцени. Черрі обхопила коліна руками й жадібно спостерігала за музикантами, розмірковуючи над тим, як довго потрібно вчитися грати на музичному інструменті, щоб досягти такого рівня майстерності, та чи може вона почати вчитися й собі. Мають же бути онлайн-уроки. Через якийсь час Даніель поклав свою руку майже біля її правого стегна, і вона відчула збудження від бажання, яке оволоділо нею, — це був перший такий дотик. Потім вона схилилася на нього, і вони час від часу обмінювалися інтимними усмішками.

— Ще зовсім не пізно, — промовив Даніель, коли вони поверталися через парк після закінчення концерту.

Ще не стемніло — вечори були довгими та звабливими, і вони обоє знали, що мало статися далі. Ніхто з них не хотів повертатися додому.

— Як щодо того, щоб випити чогось? — запитала Черрі, із сумнівом поглядаючи на переповнені модні бари, у яких людно було навіть ззовні.

— У нас із собою забагато речей, — відповів він, указуючи на кошик для пікніка та килимок.

— Хочеш відвезти це додому?

— Щоб моя мама наполягла на знайомстві з тобою? — Він усміхнувся їй. — Хоча мені й подобається ця ідея, однак їй доведеться зачекати.

Серце Черрі в захваті забилося частіше. Даніель розмірковує над тим, щоб познайомити її зі своєю мамою. Вона подумала над цим і вирішила, що ще одне побачення уже в кишені, і якщо вони прокинуться разом, то велика ймовірність того, що й весь завтрашній день теж проведуть удвох. Вона могла б почекати, доки він не переїде у свою квартиру, яку щойно погодився купити, однак для цього знадобиться ще кілька тижнів. Черрі відчула, що це занадто довго.

— У мене є пляшка гарного санкере в холодильнику.

Він усміхнувся.

— Дякувати Богу, хоч у когось із нас є власне житло.

Він сказав це так, наче їй можна було позаздрити, хоча сам мешкав у маєтку вартістю в кілька мільйонів. Завдяки тому, що вона працювала агентом із нерухомості, Черрі одразу зрозуміла, скільки може коштувати його будинок, щойно він розповів, де живе. До того ж потім вона знайшла його на мапах Google і збільшувала зображення, щоб розгледіти якомога більше деталей, аж доки картинка не стала розмитою.