— Нещодавно у вас тут висіло добре синє драпове пальто. Воно продане?

Обличчя старого зразу набрало ввічливого виразу, і він прислужливо відповів:

— Цілком правильно, я пригадую! Те пальто висіло тут дуже недовго, я його скоро продав. На жаль, його вже не дістанеш, — додав він, приязно посміхаючись.

Але покупець не вдовольнився цим і спитав далі:

— А ви часом не знаєте, хто його купив?

При цьому запитанні погляд Тербовена просто вп"явся в торговця.

Петеру здалося, ніби по обличчю старого ковзнула легенька посмішка. Але коли той заговорив, його обличчя виражало вже тільки звичайну люб"язність торговця.

— Ні, про це в мене жодних відомостей, на жаль, немає. Покупця я не знаю. Пригадую тільки, що цей пан під"їхав на великому чорному лімузині, — докінчив він, спокійно дивлячись Петерові в очі.

Молодий чоловік не кваплячись попрямував до дверей і, натягуючи рукавичку, невдоволено похитав головою. «Чи старий знову збрехав, чи сказав на цей раз правду?»

Його роздуми перервав голос власника магазина:

— Між іншим, ви не перший розпитуєте про це пальто. Незабаром після того, як я його продав, приходив якийсь, пан і поставив мені таке саме запитання.

Петер, зацікавлений, обернувся, проте торговець не сказав більш нічого; Тербовен подякував за інформацію і, попрощавшись з хазяїном, вийшов.

Тимчасом вузенька вулиця біля каналу стала ще безлюднішою. Та ледве Петер пройшов кілька кроків, як зліва, з темного під"їзду, до нього, заточуючись, попрямував якийсь п"яний суб"єкт. Щоб дати йому дорогу, Петер ступив на брук. Але п"яний також змінив напрям і пішов прямо на нього. Розставивши ноги, він заступив Петерові шлях. Матроський кашкет з"їхав йому на лоб; ледве ворушачи язиком, він пробелькотів:

— Вогню, пане! Вогню!

При цьому він показав Тербовену сигарету і потім узяв її в рот.

Петер неохоче поліз у кишеню, щоб якнайшвидше позбутися цього неприємного суб"єкта.

Запальничка клацнула, і її червонуватожовтий вогник, спалахнувши, слабо освітив обличчя під збитим набакир кашкетом. Петер побачив спрямований на нього сторожкий погляд цілком тверезої й свідомої у своїх вчинках людини, і в ту ж мить сильний удар кулаком обрушився на нього, напасник схопив його руку, що тримала запальничку, і грубо викрутив за спину.

Перш ніж Тербовен встиг отямитись, невідомий з силою штовхнув його поперед себе туди, де мурована облямівка каналу прямовисно спадала до чорної води.

Коли до обриву лишалось якихось кілька кроків, Петер почав оборонятися з одчайдушною мужністю. Напруживши всі сили, він опирався зусиллям невідомого, який штовхав його вперед. Петерові вдалося добре пхнути свого противника ногою в голінку. На якусь долю секунди залізне кільце на руці Петера ослабло. З блискавичною швидкістю він крутнувся вбік і одним ривком визволився з рук невідомого. При цьому напасник спіткнувся об Петерову ногу, вхопився за неї, і обидва впали на землю.

Майже одночасно вони, важко дихаючи, підвелися на ноги. Суб"єкт у морському кашкеті збагнув, що він проґавив сприятливий момент. Тепер він стояв пригнувшись, готовий кожну мить кинутися на свою жертву. Здавалося, невдача так розлютувала його, що він втратив самовладання.