Коли дама зникла за скляними дверима, Тербовен обернувся до віконечка і побачив, що за ним спостерігали. Службовець співчутливо й дещо іронічно посміхався до нього. Петер і собі посміхнувся:

— Небезпечно гарна! Чужоземка?

— На жаль, не можу вам сказати, — відповів службовець, з виглядом людини, яка добре розуміє все, що тільки-но відбулося.

Тимчасом Петер Тербовен витяг з кишені квиток до Веракрус, який він знайшов після сутички на набережній.

— Скажіть, будь ласка, цей квиток був куплений у вас?

З цими словами він подав службовцю свою знахідку. Молодий чоловік перевірив квиток і відповів ствердно.

— Я знайшов його на вулиці, — вів далі Петер, — чи не могли б ви глянути, кому він належить?

— Одну хвилиночку!

Молодий чоловік послужливо розшукав якийсь список.

— Ми реєструємо прізвище кожного, хто купує квиток на пароплав чи на літак. Вам відомо, що ви маєте право претендувати на винагороду за знахідку?

— Знаю, знаю! — коротко відповів Петер і почастував молодого чоловіка сигаретою, яку той, подякувавши, одклав набік.

Досвідчені очі і пальці службовця забігали по шпальтах списків.

— Ось! Номер 506, Веракрус! — раптом вигукнув він. — Квиток належить пану Майєру з Мюнхена! Фріц Майєр, — доповнив він інформацію.

Тербовен запитливо глянув на нього.

— Точної адреси дати, на жаль, не можу, бо ми її від наших клієнтів не вимагаємо, — сказав службовець співчутливо.

— Шкода! А з такими відомостями багато не зробиш.

— Дайте нам вашу адресу, — порадив службовець, — щоб ми могли послати до вас пана Майєра.

Петер подякував, але заперечливо махнув рукою.

— Нате вам квиток! Так буде простіше!

— Будь ласка, як хочете! — погодився молодий чоловік.