Лише один рябий од віспи мулат, заклавши руки в кишені штанів, ступив кілька кроків наперед і вигукнув глузливо:

— Ну так що ж? Оце й усе?

Петер повернувся до нього й спокійно відповів:

— Ні, це ще не все! При цьому вони з янкі ще й мого батька вбили.

Велетень-мексіканець, що, як видно, був тут верховодом, при цих словах знову повернувся до Петера.

Злісні наклепи Стеена потонули в шумі обурених вигуків присутніх.

Петер сміливо глянув в енергійне, правильної форми обличчя мексіканця. Той розкрив рота, блиснувши білосніжними зубами:

— Сеньйоре, ми віримо вам більше, ніж цьому жалюгідному псові!

Він зробив невелику паузу, уважно дивлячись на європейця. Потім злегенька похитнувся, ніби вклоняючись Петерові.

— Сподіваюсь, ви не заперечуватимете проти того, щоб ми придивилися ближче до цього суб"єкта. Нас зацікавило те, що ви тільки-но сказали нам.

Петер машинально кивнув головою. Цей раптовий поворот в подіях трохи спантеличив його. Він навіть не зрозумів толком, що, власне, хотів зробити цей своєрідний мексіканець.

А той з величним жестом повернувся до натовпу і, витягнувши руку, показав на Стеена:

— Цей тип своїми підозрілими розмовами вже давно привертає до себе нашу увагу. Це він шпигун!

Велетень підбурливо штовхнув у плече чорноволосого, який усе ще стояв перед п"яним боцманом:

— Ану, Хернан, дай йому по заслузі!

Миттю, ніби по команді, всі відступили під колишнього, боцмана. Той, мов зацькований звір, швидко озирнувся навколо, але про втечу нічого було й думати. Його сп"яніння на очах зникало, поступаючись місцем відчайдушній рішучості. Обличчя його враз похмурніло.

Чорноволосий мускулистий мексіканець відскочив на крок назад і гукнув англійською мовою:

— Ану, захищайся, брехун! Захищайся, якщо не хочеш, щоб на тебе дивилися, як на жалюгідного пса!

В цю мить хтось штовхнув Стеена в спину. Він поточився наперед до чорноволосого, що вже підстерігав його.

Блискавично зметнулася вгору стиснута в кулак рука індійця і, наче ковальським молотом, стукнула моряка прямо в широке, опухле обличчя.