— Він і досі начальник оперативного управління?

— Так.

— Відверто кажучи, йти не хочеться, — помовчавши, продовжував Ескін. — Багато цікавого з"явилось у підводному флоті.

— З того часу, як я пішов, щось суттєво змінилося?

— Ще б пак. Ти нічого не чув про човен Хазелтона?

— Я навіть не знаю, хто такий Хазелтон. Це вчений?

— Він капітан третього рангу, але, напевно, має інженерну освіту.

— То що ж придумав цей Хазелтон?

— Він спроектував підводний човен з тандемною рухомою системою. Вважається, що цей човен не буде поступатися за швидкістю кращим зразкам сучасних атомних підводних човнів, зате за маневреністю перевершить будь-які підводні рухомі засоби. Він зможе рухатися з однаковою швидкістю не тільки вперед і назад, а й пересуватися боком, словом, рухатись у всіх напрямках з великою швидкістю.

— Так, це цікаво. Але все ж це, мабуть, лише проекти?

— Ні, чому ж? Уже збудована і випробувана модель такого човна.

— Випробування дали хороші наслідки?

— Приблизно так.

До кабінету ввійшла Кет.

— Сподіваюсь, ви залишитесь у нас, містер Клінген? — запитала вона.

— Я б з задоволенням: пароплав відпливає завтра о дванадцятій, але вранці у мене деякі побачення в Лондоні.

Коли Кет залишила їх, Мітчел несподівано запитав Клауса:

— Ти знаєш, що тобою цікавиться Сі-Ай-Сі?

— Сі-Ай-Сі?

— Так. Вчора до мене заходив якийсь Пітер Гарвей. Він розпитував про тебе. Як давно я тебе знаю, звідки ти родом, що мені відомо про твоє минуле…