Мар’яна відсалютувала та, перевернувши порожній кухоль з-під вітамінної води, пішла. Влад рушив за нею. Тодось пішов у куток, де рішуче розсунув натовп біля ятки та зайнявся справою. Харитон постукав пальцями по столу:
– До речі, якщо тобі цікаво – замовниками були не усами.
Шпигун зітхнув:
– Це я вже і сам зрозумів. Надто тонко для усамів зроблено.
– Це були тяньгойці. Саме на них працювали ці наймані козлики – причому навіть не за великі гроші, просто ті тримали їх на гачку. Козликам це набридло, вони вирішили скористатися цим асурським замовленням для завершення своєї вимушеної тяньгойської кар’єри. От лише думки щодо подальших дій в них розійшлися. Більшість команди хотіла просити на Ботбеї захисту – адже з Фронтиру не видають. Кейс вони збиралися продати на аукціоні тому, хто більше заплатить, а потім – зачаїтися в захеращах Фронтиру. А один вирішив, ніби він найрозумніший, таємно зв’язався з генералом Карраско із Секретум Офісу і запропонував кейс в обмін на притулок. Карраско відправив на діло свого внучатого племінника, якому ми успішно надерли дупу.
– Зоряний Союз, – зітхнув Лео. – Ніякого ладу нема, навіть у конфедератській службі безпеки. Постійно від цих роздовбак самі лише проблеми… Ну, дякую за інформацію. Знаєш, якось навіть приємно, що то були не усами. Тому що це значить, що усами ще нічого не знають. Звісно, тяньгойці можуть їм сказати, щоб помститися за провал, але кейс у нас, так що усами можуть хоч луснути тепер, – Лео втомлено потер щоки.
– Може, тобі охорону організувати? – цілком серйозно спитав Харитон. – Щоб знову кейс не поцупили? Ми тут взагалі-то затримуватися не збиралися, але заради такої справи можемо. Причому цілком безкоштовно. Так би мовити, сервісний супровід.
Шпигун вдячно посміхнувся:
– Дякую. Але я вже тут не сам – сьогодні вранці прийшов корвет зі спецпризначем. Перелякали місцевих до гикавки, коли вискочили з малої дискретної зони. Але все одно – спасибі.
Вовк чіпким поглядом обвів приміщення бару і вирахував кількох міцних хлопців та жінку непомітної зовнішності, кивнув:
– Ну то й добре. Не хотілося б, щоб наша робота пропала марно. Ну, тоді – до зустрічі. Сподіваюся, ще не скорої.
Эпілог
Коли вже нарешті дотягли попутників на Другу Зовнішню Станцію та розпрощалися з ними, Вовк зібрав відеоконференцію. На великому екрані в рубці з’явилися врізки із зображеннями Данила, Явдохи, Яцька, Тимоша, Мар’яни, Саїда та Ласло. Трохи нижче – подвійний ряд невеликих аватарок усіх членів екіпажей «чайок». На окремому екрані були врізки команди «Перця» – командири крил, абордажної команди та ті з екіпажа, хто не був присутній в рубці. Таким чином, усі сто учасників походу зараз були на загальному зв’язку.
Харитон відкинувся в кріслі і, дуже задоволений, почав:
– Вітаю усіх нас із успішним завершенням походу. Ми, хлопці та дівчата, виконали початкове завдання, а до того ж ще поробили кілька дуже непоганих справ. Для початку – допомогли добрим поселянам на Щовбі повернути вкрадене та надерти дупу дірянам…
На цих словах усі засміялися, і лише Саїд пощупав своє кібер-око та скривився. Вовк повів далі:
– Потім ми картографували систему червоного карлика М-21856-385 та продали карти Конгресу в обмін на гроші та п’ять років безмитного проходу наших та республіканських кораблів у всьому тому квадранті. Допомогли Колонії Негев впоратися із снігуріанськими піратами. Втрутилися в невеликі розборки між Калес-Лімне та Ахтіяром і покінчили все миром, налагодили поламані станції тераформування на Тайгері, а потім зробили велику та дуже вигідну справу для рідного уряду, заодно виграли астербол та покращили ставлення до Республіки на Ботбеї. Навіть дірянам трошки допомогли заробити та не врізати дуба.
На цьому також усі засміялися.
– Ну, чого регочете. П’ятдесят тисяч самої лише винагороди від Командора цим клоунам перепало. А ще напевне ж і з тяньгойців хоча б щось злупили, якщо не зовсім телепні. Ми, звісно, по всьому набагато більше відхопили, навіть з урахуванням витрат. В Дірі взяли гарну здобич товаром та обладнанням, а щовбанці нам заплатили міксом та побудовою порту для нас же. За карти взяли триста тисяч, двісті за миротворчу діяльність і за станції стільки ж. П’ятсот тисяч галактів від Лео за секретний кейс, сто тисяч за Тадеуша Скіпку, сто тисяч за козлів від мера Акермана, п’ятсот тисяч – приз за астербол, плюс майже новий іол альфабетанської будови для Мар’яни… Та ще Саїд вдалу угоду з камінцями прокрутив, це ще сто тисяч у загальну касу, крім його власної частки. Два мільйони галактів, хлопці та дівчата. І кожному з вас належить свій відсоток! І пораненим – сплата компенсацій.
По рубці «Перця» рознеслася буря радісних криків.